Ядерна галузь України

1. Матеріали Держатомрегулювання

Атомна енергетика України бере свій початок з 1977 року, коли було введено в експлуатацію перший енергоблок Чорнобильської АЕС. Відповідно до планів розвитку атомної енергетики в колишньому Радянському Союзі на території України мало бути споруджено 9 атомних електростанцій. За період з 1977 по 1989 рік планувалося ввести в експлуатацію 16 енергоблоків загальною потужністю 14800 МВт на 5 атомних станціях: Запорізькій, Рівненській, Хмельницькій, Чорнобильській, Южно-Українській.

Зростаюча потреба в електроенергії сприяла швидкому будівництву атомних енергоблоків: на час техногенної аварії на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС у квітні 1986 році в Україні перебувало в експлуатації 10 енергоблоків, 8 з яких потужністю 1000 МВт (чотири ВВЕР-1000 та чотири РВПК-1000). 3 1986 року і до 1990 року було введено в експлуатацію ще 6 атомних енергоблоків потужністю 1000 МВт кожний: три на Запорізькій АЕС й по одному на Южно-Українській, Рівненській та Хмельницькій АЕС. Проте після аварії на Чорнобильській АЕС, у серпні 1990 року Верховна Рада України оголосила мораторій на спорудження і введення в експлуатацію нових атомних енергоблоків, в результаті чого будівництво нових енергоблоків Хмельницької, Запорізької і Рівненської АЕС було призупинене.

Після скасування Верховною Радою України мораторію постали питання, пов’язані з відновленням і реконструкцією недобудованих енергоблоків. Спорудження і введення були необхідні насамперед для компенсації потужностей енергоблоків, що відробили свій ресурс, заміни блоків, що не задовольняють сучасним вимогам безпеки.

У 1993 році були відновлені роботи на 6-му блоці Запорізької АЕС, 4-му блоці Рівненської та 2-му – Хмельницької АЕС.

У жовтні 1995 року відбувся енергетичний пуск 6-го блоку Запорізької АЕС. Запорізька атомна станція із встановленою потужністю 6 млн кВт стала найбільшою в Європі.

17 жовтня 1996 року постановою Кабінету Міністрів України №1268 було створено державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Чорнобильська АЕС — перша українська атомна електростанція, експлуатацію якої припинено до закінчення проектного ресурсу. Нині три блоки станції з реакторами РБМК-1000 перебувають на етапі зняття з експлуатації, зокрема, 2-й енергоблок – з 1991 року після пожежі у машинному залі, 1-й енергоблок – з 1996 року за рішенням українського Уряду, 3-й блок зупинено наприкінці 2000 року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 399 від 25 квітня 2001 року Чорнобильську АЕС виведено зі складу НАЕК «Енергоатом». Їй надано статус державного спеціалізованого підприємства.

Після закриття Чорнобильської АЕС в Україні залишились в експлуатації 4 атомні електростанції з реакторами типу ВВЕР: Запорізька (окупована рф 4 березня 2022 року), Рівненська, Хмельницька та Южно-Українська (у 2022 році перейменовано на Південноукраїнську), на яких працює 15 ядерних енергетичних установок із загальною встановленою потужністю 13835 МВт.

 

Блок №	Тип реакторної установки	Встановлена електрична потужність (МВт)	Дата енергопуску	Дата завершення проектного строку експлуатації
Запорізька АЕС
1	ВВЕР 1000/320	1000	10.12.1984	23.12.2015 (продовжений до 23.12.2025)
2	ВВЕР 1000/320	1000	22.07.1985	19.02.2016 (продовжений до 19.02.2026)
3	ВВЕР 1000/320	1000	10.12.1986	05.03.2017 (продовжений до 05.03.2027)
4	ВВЕР 1000/320	1000	18.12.1987	04.04.2018 (продовжений до 04.04.2037)
5	ВВЕР 1000/320	1000	14.08.1989	27.05.2020 (у процесі продовження)
6	ВВЕР 1000/320	1000	19.10.1995	21.10.2026
Рівненська АЕС
1	ВВЕР 440/213	420	22.12.1980	22.12.2010 (продовжений до 22.12.2030)
2	ВВЕР440/213	415	22.12.1981	22.12.2011 (продовжений до 22.12.2031)
3	ВВЕР1000/320	1000	21.12.1986	11.12.2017 (продовжений до 11.12.2037)
4	ВВЕР1000/320	1000	10.10.2004	07.06.2035
Південноукраїнська АЕС
1	ВВЕР 1000/302	1000	31.12.1982	02.12.2013 (продовжений до 02.12.2023)
2	ВВЕР 1000/338	1000	06.01.1985	12.05.2015 (продовжений до 31.12.2025)
3	ВВЕР 1000/320	1000	20.09.1989	10.02.2020 (продовжений до 10.02.2030)
Хмельницька АЕС
1	ВВЕР 1000/320	1000	22.12.1987	13.12.2018 (продовжений до 13.12.2028)
2	ВВЕР 1000/320	1000	08.08.2004	07.09.2035

Протягом тривалого періоду атомна енергетика забезпечує істотну частину загального виробництва електроенергії в Україні (до 60%). На сьогодні для всіх енергоблоків України виконаний поглиблений аналіз безпеки діючих енергоблоків. Результати проведеного аналізу засвідчують:

• енергоблоки експлуатуються безпечно з прийнятним рівнем ризиків. Вимоги щодо забезпечення безпеки реакторних установок, передбачені проектом, науково-технічною документацією та міжнародною практикою, виконуються в достатньому обсязі;
• виявлені дефіцити безпеки і відхилення від вимог нормативних документів дозволяють експлуатувати енергоблоки в проектних межах і не вимагають зупинки енергоблоків для їх усунення.

Джерела:

1. Міністерство енергетики та вугільної промисловості України
2. АТ НАЕК “Енергоатом”

Державний регістр ДІВ

Державний регістр джерел іонізуючого випромінювання (Регістр) – єдина державна система обліку і контролю джерел іонізуючого випромінювання (ДІВ), діяльність з якими не звільняється від регулюючого контролю. До Регістру вноситься інформація про ДІВ, вироблені на території України, ввезенні з-за кордону та вивезені за кордон. Також в Регістрі – повна інформація про власників ДІВ.

Регістр був створений для підтримки регулюючої діяльності Державної інспекції ядерного регулювання (Держатомрегулювання) й функціонує на базі Українського державного виробничого підприємства “Ізотоп” як окремий підрозділ – Головний реєстровий центр та відповідні регіональні центри. Координацію діяльності Регістру здійснює Держатомрегулювання.

На території України Регістр – один із основних засобів реалізації державних гарантій з дотримання міжнародних режимів безпеки та радіаційного захисту людини.

Протягом 2015-2016 років співробітники Державного науково-технічного центру з ядерної та радіаційної безпеки (ДНТЦ ЯРБ) спільно зі спеціалістами Регістру успішно провели модернізацію ІС-Регістру. Дана інформаційна система функціонувала з вересня 2004 року. Проект проходив за технічної допомоги уряду Швеції.

Модернізація IC-Регістру вимагала: вдосконалення та спрощення форм реєстраційних карток ДІВ; закупівлю сучасного комп’ютерного й офісного обладнання; інсталяцію системного програмного забезпечення; модернізацію існуючого прикладного програмного забезпечення.

В 2015 році Держатомрегулювання спільно з Регістром успішно завершили вдосконалення нових форм реєстраційних карток ДІВ.

Зважаючи на труднощі з бюджетним фінансуванням, Держатомрегулювання звернулася за допомогою до Шведського органу з радіаційної безпеки (SSM). У відповідь на це представники SSM поставили в Україну надсучасну комп’ютерну техніку для подальшої модернізації Регістру. Україні були передані: сервер, 10 комп’ютерів зі встановленою операційною системою «Windows 7» та офісним додатком «Office Pro Plus 2013», 11 моніторів, 8 багатофункціональних пристроїв, принтер, 13 пристроїв безперервного живлення, витратні матеріали тощо.

Всі роботи по інсталяції, тестуванню й впровадженню нових технічних засобів, модернізації прикладного програмного забезпечення ІС-регістру виконувалися спеціалістами ДНТЦ ЯРБ протягом 2015-2016 років. Крім того, фахівці підприємства забезпечували безперервність функціонування Регістру в умовах модернізації: ДІВ продовжували реєструватися, довідкова інформація зацікавленим організаціям надавалася постійно і повсякчас.

На сьогодні завдяки модернізації ІС-Регістру й впровадженню спрощених реєстраційних карток, регуляторний тиск на користувачів ДІВ значно зменшився. До 2015 року реєстраційна форма налічувала шість сторінок, після її спрощення – півтори. Це сприяє більш якісному заповненню форм власниками ДІВ,  кількість відмов від реєстрації з приводу неякісного заповнення реєстраційних карток скоротилась до мінімуму.

Єдина державна система контролю та обліку індивідуальних доз опромінення

Рішення про створення єдиної державної системи контролю та обліку індивідуальних доз опромінення населення в Україні було прийняте наприкінці 90-х.

У 1999 році та пізніше у 2001 були прийняті дві постанови Кабінету Міністрів України №406 та №379, за якими був затверджений порядок створення єдиної державної системи контролю та обліку індивідуальних доз опромінення населення. Координацію робіт по створенню системи було покладено на Міністерство охорони здоров’я (МОЗ) України.  

Зважаючи на той факт, що в період з 1999 по 2013 рік єдиної державної системи контролю та обліку індивідуальних доз опромінення населення МОЗ так і не створило, наприкінці 2012 року  Верховною Радою України затверджено зміни до статті 18 Закону України «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання». Відповідно до цих змін було встановлено, що визначення,  облік  та  контроль доз опромінення персоналу та населення забезпечуються шляхом створення єдиної державної системи контролю  та  обліку індивідуальних доз опромінення. Організація  створення та функціонування цієї системи покладається на орган державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки.   

У 2014 році цю функцію було включено до  Положення про Державну інспекцію ядерного регулювання України, затвердженого постановою КМУ від 20 серпня 2014 № 363. Тобто, фактично вищевказану функцію Держатомрегулювання отримало в кінці 2014 року.

Наприкінці 2014 року спільними зусиллями Національної медичної академії наук України (НАМНУ) та Держатомрегулювання було організовано та проведено 1-е національне інтеркалібрування вимірювальних  лабораторій індивідуального дозиметричного контролю. Захід організовано з метою оцінки якості вимірювання індивідуальних доз в Україні, по його завершенню – перелік лабораторій, які успішно пройшли інтеркалібрування був доведений до відома ліцензіатів за напрямом.    

Також у 2014 році Держатомрегулювання розробило проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку створення єдиної державної системи контролю та обліку індивідуальних доз професійного опромінення».

Цей проект вимагав доопрацювання відповідно до міжнародних та європейських норм радіаційної безпеки. Зокрема, необхідно було імплементувати нові підходи до національних систем контролю та обліку індивідуальних доз опромінення. Мова йде про статті 41-44, 51 та Додаток Х Директиви Ради 2013/59/ЄВРАТОМ від 5 грудня 2013 року та про пункти 19-25 Міжнародного стандарту безпеки «Радіаційний захист та безпека радіаційних джерел» (Radiation Protection and Safety of Radiation Sources: International Basic Safety Standards , GSR Part 3, 2014).   

Відповідно до зазначених міжнародних вимог, до компетенції регулюючих органів віднесено створення та забезпечення функціонування національних дозових регістрів персоналу, що працює в зоні впливу іонізуючого випромінювання, яке виникає внаслідок діяльності у сфері використання ядерної енергії. Функціонування такого регістру  значно сприяло б оптимізації доз професійного опромінення.

Відповідно до зазначених європейських та міжнародних норм безпеки, контроль доз професійного опромінення, здійснення радіаційного моніторингу робочих місць, складання переліку осіб, що підлягають індивідуальному дозиметричному контролю (далі – ІДК), збереження даних про ІДК відноситься до компетенції ліцензіатів та реєстрантів. Інші організації, установи (вимірювальні лабораторії) можуть мати сферу компетенції в наданні консультацій, здійснення технічного та методичного супроводу у визначенні (вимірюванні та розрахунках) доз професійного опромінення.

Національні регістри доз професійного опромінення мають також  охоплювати облік доз опромінення працівників на виробництвах з природним вмістом  радіонуклідів, опромінення екіпажів літаків, осіб, які тимчасово залучаються до робіт в зоні дії іонізуючого випромінювання (працівники вугільних, залізорудних та уранових шахт, будівельні організації, державні інспектори та інші).

Що маємо нині?

На сьогодні виконується робота з приведення законодавства у відповідність до міжнародних та європейських стандартів, в тому числі й за цим напрямом.  

Для більш повного врахування положень європейського законодавства, Держатомрегулювання детально вивчало досвід створення відповідних регістрів доз інших країн. На часі національні регістри доз вже створені та функціонують у Туреччині, Литві  Греції, Португалії, Чорногорії, Македонії, Хорватії. За кількістю осіб, що знаходяться на обліку в регістрі – найближча до України Греція, де зареєстровано 32 610 чоловік. За неофіційними даними в Україні їх – близько 40 000.

Прикладом для України може також служити досвід Литви, де з 1999 року створено та функціонує єдиний регістр для реєстрації доз професійного опромінення та джерел іонізуючого випромінювання.

В умовах обмежених ресурсів, найбільш ефективним та економічно обґрунтованим на початковому етапі може бути вирішення питання ведення єдиного обліку та реєстрації доз опромінення шляхом розширення функцій та повноважень Державного регістру джерел іонізуючого випромінювання.    

Окрім оптимізації доз професійного опромінення, що є основним завданням створення Єдиної державної системи обліку та контролю доз опромінення – варто пам’ятати й про не менш важливі пріоритети.

Перше, це запровадження єдиного методичного підходу до визначення та оцінки індивідуальних доз професійного опромінення в Україні, забезпечення контролю якості вимірювань, що дозволить покращити рівень радіаційного захисту об’єктів використання ядерної енергії та поліпшити умови праці персоналу. Друге, досягнення максимально достовірних результатів індивідуального дозиметричного контролю шляхом розвитку технічних можливостей та компетентності вимірювальних лабораторій. Третє, подальший розвиток Єдиної державної системи обліку та контролю доз опромінення для обліку доз опромінення критичних груп населення, працівників виробництв з природним вмістом радіонуклідів та опромінення радоном, екіпажів літаків. Що стосується останнього – це нові складові міжнародної системи радіаційного захисту, які на сьогодні в Україні не імплементовані.

Вирішення цих питань потребує консолідованої та спільної роботи Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства соціальної політики України, Національної академії наук України, Національної медичної академії наук України, а також інших відомств, науковців та професіоналів у цій сфері.  

Редакція веб-сайту Uatom.org

Основні об’єкти проммайданчика Чорнобильської АЕС

Енергоблоки №1, №2 та №3 Чорнобильської атомної станції

Енергоблоки №1, №2 та №3 Чорнобильської атомної станції знаходяться на етапі зняття з експлуатації. До 2028 року — етап остаточного закриття та консервації. Після цього для енергоблоків заплановано етап витримки — до 2045 року, а до 2064 року все обладнання, нестабільні будівельні елементи, деякі конструкції енергоблоків демонтують, а майданчик очистять. Об’єкт «Укриття» над зруйнованим енергоблоком №4- в процесі перетворення на екологічно безпечну систему.

Об’єкт «Укриття» та новий безпечний конфайнмент (НБК) «Арка»

Створення об’єкту «Укриття» над зруйнованим четвертим енергоблоком захистило навколишнє середовище від викиду радіоактивних речовин, а людей, у першу чергу тих, хто працював на майданчику ЧАЕС – від іонізуючого опромінення. Все ж надзвичайно стислі терміни будівництва в умовах високих рівнів радіації, використання дистанційних методів, недостатня міцність уцілілих конструкцій четвертого енергоблоку, що стали опорою для будівельних конструкцій об’єкта «Укриття», значна кількість радіоактивних матеріалів і палива всередині визначили наявність численних ризиків та необхідність їх мінімізації.

12 березня 2001 року Міжвідомчою урядовою комісією з комплексного вирішення проблем ЧАЕС була прийнята Стратегія перетворення об’єкта на екологічно безпечну систему, що реалізовуватиметься у три етапи. Перший етап — стабілізація будівельних конструкцій об’єкта «Укриття»; другий етап – будівництво Нового безпечного конфайнменту; третій етап – перетворення на екологічно безпечну систему.

Стабілізація будівельних конструкцій поступово здійснювалась із 1998 по 2008 роки, зведення нового безпечного конфайнменту (НБК) розпочалося у квітні 2012 року. У 2016 року арку НБК було встановлено в проектне положення — над будівлею об’єкта «Укриття». Протягом 2018 року ДСП «ЧАЕС» здійснювала заходи, спрямовані на: завершення будівельно-монтажних та електромонтажних робіт об’єкта «Пусковий комплекс 1 нового безпечного конфайнмента» (ПК-1), проведення в повному обсязі індивідуальних та комплексних випробувань систем і обладнання НБК; завершення комплектації і навчання персоналу для експлуатації та технічного обслуговування і ремонту ПК-1 НБК; введення в експлуатацію резервної електричної котельні для забезпечення теплопостачання НБК; отримання окремого дозволу на експлуатацію будівельних конструкцій у межах ІІ черги ЧАЕС, які виконують функції огороджувального контуру нового безпечного конфайнмента після їх підсилення та герметизації. Вже виконано електромонтажні роботи, монтаж систем вентиляції, улаштування мембрани герметизації та систем трубопроводів. Тривають роботи з бетонування, улаштування доріг та території і оздоблення приміщень. Загальний обсяг виконаних робіт за контрактом НБК становить 98,5%. Отримано окремий дозвіл на експлуатацію будівельних конструкцій у межах ІІ черги ЧАЕС. Було проведено випробування обладнання та устаткування резервної електричної котельні для забезпечення теплопостачання НБК. Відсоток виконання — 98%. Розпочато реалізацію програми з реконструкції будівельних конструкцій частин деаераторної етажерки та машзалу об’єкта «Укриття», що виступають за межі «огороджувального контуру» НБК.

22 квітня 2019 року почалася тестова безперервна експлуатація нового безпечного конфайнменту. Під час пробної експлуатації практично все обладнання і системи НБК працювали у проектному режимі протягом 72 годин, що дозволило провести перевірку обладнання та устаткування, а також випробування навичок персоналу.

Наступний етап – підготовка пакету документів про результати пробної роботи арки, після чого буде отримано дозвіл на дослідно-промислову експлуатацію конфайнменту, надалі — ліцензію. Орієнтовно ці процедури можуть тривати близько року. Після них розпочнеться експлуатація НБК із демонтажу спершу нестабільних конструкцій. Її завершення за попереднім планом призначене на 2023 рік. Саме тоді добігає кінця термін служби конструкцій, які зводили для стабілізації старого саркофага.

Остаточним етапом має стати створення інфраструктури для демонтажу нестабільних конструкцій всередині об’єкту «Укриття», видалення паливовмісних матеріалів та РАВ з метою подальшого поводження з ними, включаючи захоронення.

Завод із переробки рідких радіоактивних відходів

На Чорнобильській АЕС за роки її експлуатації та в процесі ліквідації наслідків аварії 1986 року було накопичено значну кількість рідких радіоактивних відходів різного рівня активності. Об’єкт споруджений. Уведення в експлуатацію — 2018 рік. Реалізація цього об’єкту дозволить забезпечити переробку, кондиціонування накопичених і утворюваних РАВ.

Промисловий комплекс для поводження з твердими радіоактивними відходами

На Чорнобильській АЕС за роки її експлуатації та в процесі ліквідації наслідків аварії 1986 року було накопичено значну кількість твердих радіоактивних відходів різного рівня активності. Об’єкт споруджений та вводиться в експлуатацію. Реалізація цього об’єкту дозволить забезпечити переробку, кондиціонування накопичених і утворюваних РАВ.

Сховище для відпрацьованого ядерного палива «мокрого» типу (СВЯП-1)

На сьогодні на майданчику ЧАЕС відпрацьоване ядерне паливо (ВЯП) зберігається у сховищі ВЯП «мокрого» типу (СВЯП-1), що було введене в експлуатацію у 1986 році. Термін експлуатації СВЯП-1 завершується наприкінці 2025 року. Тому для забезпечення довгострокового безпечного зберігання усього ВЯП на майданчику ЧАЕС створюється нове сховище «сухого» типу (СВЯП-2). Після введення в експлуатацію СВЯП-2, що заплановано на вересень 2019 року, розпочнеться процес перевезення ядерного палива із СВЯП-1 до СВЯП-2.

Сховище для відпрацьованого ядерного палива «сухого» типу (СВЯП-2)

Об’єкт СВЯП-2 призначений для прийому, підготовки до зберігання і безпосередньо зберігання відпрацьованих тепловиділяючих збірок (ВТВЗ) і відпрацьованих додаткових поглиначів (ВДП), які накопичено на Чорнобильській АЕС.

СВЯП-2 забезпечить приймання на зберігання, підготовку до зберігання і зберігання протягом 100 років більше 21000 ВТВЗ РВПК-1000 (реактор великої потужності канальний) при продуктивності 2500 ВТВЗ на рік.

СВЯП-2 складається з 2-х частин:

1. Установка по підготовці відпрацьованого палива до зберігання (УПВПЗ). Функцією УПВПЗ є підготовка до зберігання і упакування близько 21 тис. ВТВЗ, 2 тис. ВДП і більше 23 тис. подовжуючих стрижнів, що поступають з енергоблоків ЧАЕС №1, 2, 3 і з СВЯП-1. Установку спроектовано для забезпечення мінімальної річної продуктивності по обробці 2500 ВТВЗ або ВДП.
2. Зона зберігання відпрацьованого палива (ЗЗВП). У ЗЗВП здійснюються наступні операції:

• транспортування пеналів, заповнених відпрацьованим ядерним паливом з УПВПЗ в ЗЗВП за допомогою системи маніпулювання і транспортування пеналів (СМТП);
• завантаження пеналів в горизонтальні бетонні модулі-сховища (БМС) з проектним ресурсом 100 років;
• зберігання пеналів з ядерним паливом протягом 100 років.

Будівництво СВЯП-2 фінансується з Рахунку ядерної безпеки Європейського банку реконструкції і розвитку.