Чорнобильська катастрофа очима експерта з Швеції. Погляд в минуле

«Наразі відомо, що перші сліди радіоактивної хмари були виявлені в Швеції вже в неділю (27 квітня ред.), що викликало занепокоєння, і Москва зробила своє оголошення через 24 години», так розпочинався сюжет про тоді ще невідому Чорнобильську катастрофу на британському телеканалі ITN (Незалежні телевізійні новини) у квітні 1986-го. Мікаель Єнсен, експерт, до якого канал звернувся за коментарем з приводу ситуації із фіксацією радіонуклідів у повітрі Швеції, тоді сказав, що безсумнівно серйозна аварія сталася всередині реактора.

З Мікаелем Єнсеном ми познайомилися в Стокгольмі в рамках ознайомчого візиту до Шведського органу з радіаційної безпеки (SSM). Сьогодні – він консультант SSM, останні 20 років займається питаннями поводження з високоактивними радіоактивними відходами.

Про те, яким він пам’ятає квітень 1986-го, реакцію владних структур Швеції та суспільства – читайте у ексклюзивному інтерв’ю спеціально для веб-сайту Uatom.org.  

Мікаель Єнсен, консультант Шведського органу з радіаційної безпеки

– Пане Мікаеле, яким Ви пам’ятаєте квітень 1986 року? Шведи були першими, хто виявив радіаційну загрозу над Європою?   

– Серед країн Західної Європи Швеція й Фінляндія, дійсно, були першими. Ми помітили радіацію на майданчиках Студсвік та Форсмарк. Причому радіацію було виявлено на цих підприємствах незалежно одне від одного.

– Як це було?

Дехто з персоналу не зміг покинути територію свого підприємства, оскільки система перевірки та контролю радіонуклідів, проходження якої є обов’язковим, сигналізувала про радіаційне забруднення цих людей. Після чого на Форсмарк почалася невідкладна евакуація: персонал подумав, щось жахливе трапилось на АЕС Форсмарк. А на Студсвік думали, що щось трапилося у них. Коли ми отримали інформацію від обох підприємств і провели виміри – зрозуміли, що трапилася серйозна аварія на одній з АЕС Радянського Союзу.     

– Що було далі?

– За кілька днів з Москви повідомили, що катастрофа сталася на території СРСР, в Україні. У Швеції розпочалося проведення низки радіологічних досліджень.

– Які радіонукліди вдалося ідентифікувати?

– Перші три місяці домінував Йод.

– Чи вживала Швеція запобіжних заходів для того, щоб завадити потраплянню радіації в організм людей? 

– Ні. На жаль, час для проведення превентивних заходів вже вийшов, було вже  запізно. Радіоактивна хмара вже перебувала над Швецією і проблеми прийшли з першим дощем. Найбільше постраждали Північні території країни: від міста Упсала до міста Сундсвалль. Проведені в той час гамма-дослідження в університеті Упсали показали перевищення природного радіаційного фону майже в 100 разів.

Проблем, що очікували на мешканців Північних територій Швеції, виявилося чимало. Ця місцевість славилася полюванням й рибальством, слугувала рекреаційною зоною, часто приваблювала туристів. Після Чорнобильської катастрофи все це було знищено на деяких територіях, люди перестали вживати м’ясо впольованих тварин та рибу.

Так як близилось літо – у людей виникало чимало питань з приводу того, як бути з дарами природи. Чи можна вживати молоко, рибу, ягоди, гриби? Проблеми були. Частково залишись вони й донині. В деяких місцях регіону дотепер заборонено продавати гриби. Ми досі фіксуємо радіаційне забруднення на тій території.

– Як ви це контролюєте? 

– В основному ми (ядерний регулятор – ред.) даємо поради муніципалітетам, вже у їх компетенції – проводити вимірювання рівня забруднення грибів, м’яса та риби. Серед грибів найдорожчі  –  Шантарель (лисички). Їх вартість складає  20 євро за кілограм. Так чи інакше, заборонити людям їсти гриби ми не можемо, тож, у деяких районах ми принаймні заборонили їх продавати.   

– Якою була реакція пересічних громадян на Чорнобильську катастрофу? Як відреагували високопосадовці?  

– Що стосується населення, то проблема була більше психологічного характеру. На вулиці людям здавалось, що важко навіть дихати. Питань було багато, проте спочатку дуже мало відповідей…

Зазирнувши в історію, бачимо, що після аварії на АЕС Трі-Майл-Айленд у США 1979 року, в Швеції відбувся референдум. На ньому громадяни Швеції вирішили продовжити використання атомної енергетики лише до 2010 року. Після аварії на Чорнобильській АЕС з’явилась навіть спільна декларація кількох політичних партій Швеції, в якій йшлося про те саме – розвиток атомної енергетики в 2010 році слід припиняти. Все ж, як показали реалії – цього не трапилось.

Дискусії щодо доцільності розвитку атомної енергетики Швеції тривають донині. Після аварії на ЧАЕС та АЕС Фукусіма, вони ставали більш активними, все ж з часом стихали. Сьогодні правління Швеції більш зосереджене на вирішенні питання поводження з радіоактивними матеріали.

– Які плани маєте на майбутнє? Можливо, Швеція  обере шлях Німеччини і прийме програму поступової відмови від атомної енергетики?

– Попередній уряд Швеції хотів збудувати новий енергоблок на майданчику АЕС Рінгхальс. Це було кілька років тому. Все ж, після приходу у 2014-му нового уряду – процес зупинили. Які рішення прийматимуться новим урядом – невідомо. Цьогоріч – у нас нові вибори.  

– Що Ви можете порадити країнам, які продовжують використовувати ядерну енергетику, для уникнення  ситуацій, які спіткали Японію, США, колишній Радянський Союз?  

– Свого часу Європейський Союз планував більш пильно регулювати ядерну безпеку завдяки спеціально створеному регулюючому органу в Брюсселі. Проте представникам діючих ядерних регуляторів країн-членів ЄС така ідея  не сподобалася. Натомість, вони створили Західноєвропейську асоціацію ядерних регуляторів (WENRA), куди у тому числі увійшли регулятори нових країн ЄС. Була встановлена загальна концепція з безпеки. Останні 10 років асоціація була достатньо  активною.    

Так чи інакше, моя позиція така – до тих пір, поки в країні має місце атомна енергетика – вона повинна бути безпечною.

Скріншот сюжету британського телеканалу ITN, кореспондент якого бере коментар у Мікаеля Єнсена з приводу ядерної аварії в СРСР 1986 року

Редакція веб-сайту Uatom.org