У разі повернення ядерного статусу Україна стане ізгоєм — Копчинський

ТОЧКА ЗОРУ ЕКСПЕРТА

Верховна Рада 24 жовтня 1991 року проголосила без’ядерний статус країни. Парламент прийняв закон про нерозповсюдження ядерної зброї.

Натомість країна отримала гарантії безпеки. 5 грудня 1994 року лідерами України, США, Росії і Великобританії був підписаний Будапештський меморандум.

Франція і Китай — два інших учасника Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, що володіли на момент підписання Будапештського меморандуму ядерною зброєю, надали аналогічні гарантії, зробивши відповідні заяви, але не поставивши свої підписи під цим документом.

Остання українська ядерна ракета була утилізована в 2001 році. У чому Україна виграла, а в чому програла, отримавши статус без’ядерної країни, в ефірі радіостанції Голос Столиці пояснив незалежний експерт, екс-глава «Госатома» Георгій Копчинський.

1933418

— Україна втратила, відмовившись від ядерного статусу 24 жовтня 1991 року, чи виграла?

— Як на мене, то Україна тільки виграла і при цьому нічого не втратила. Вона отримала достатній авторитет у світі, і сьогодні, коли ведуться розмови про відновлення ядерного статусу України, схоже на те, що ті, хто сповідують подібного роду ідеї, слабо уявляють собі про що йдеться. Для того, щоб володіти ядерною зброєю, необхідно мати високо збагачений уран або плутоній. В природному урані ділиться ізотоп — уран-235, це на 0,7% за вагою. В бомбі його має бути не менше 90%, а якщо говорити про плутоній, то для того, щоб вилучити його з опроміненого на атомних станціях палива, треба мати відповідні промислові потужності. Все це коштує десятки мільярдів доларів. Для України в найближчій перспективі це абсолютно нереальні речі.

— Тобто ані технічних, ані фінансових можливостей для України немає, щоб повернути собі ядерний статус?

— Абсолютно. Є ще один дуже важливий фактор — політичний. Так, Україна в 1991 році стала повноправним членом міжнародного Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Навіть якщо Україна щось зробить в бік отримання ядерного статусу — що практично неможливо — то вона дуже швидко стане політичним ізгоєм у світі. Таким, яким сьогодні є Північна Корея. Про це не слід забувати. Крім того, де ці люди збираються використовувати ядерну зброю? У Чорнобильській зоні? Сьогодні, коли є міжнародна домовленість про заборону випробувань ядерної зброї, це просто неможливі речі.

— У вересні КНДР провела другі ядерні випробування за рік. Наскільки реалістичні загрози республіки у влаштуванні ядерної катастрофи?

— У світі ядерної зброї ймовірність ядерної кризи зростає, це безумовно. Саме з метою запобігання розповсюдженню ядерної зброї й був запроваджений міжнародний Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, цілком очевидно.

— Чи є перспектива у КНДР найближчим часом отримати повноцінну ядерну бомбу?

— Я не знаю, на якому рівні сьогодні знаходяться всі ці розробки в Північній Кореї, але те, що це суперечить загальній логіці існування земної цивілізації, цілком зрозуміло.

— Як нинішня українська наука зберігає свій потенціал у цьому напрямку?

— У нас особливого потенціалу в ядерній сфері і не було. Були, звичайно, роботи в Харкові і в Київському інституті ядерних досліджень, відомі вчені, існує й певна школа. Таку школу створити можна, і тут немає нічого складного. Але ті витрати, які будуть необхідні для створення всієї інфраструктури для володіння ядерною зброєю, просто непомірно великі, і сьогодні тільки не дуже об’єктивна людина може порушувати цю тему.

— Що стосується мирної атомної енергетики — у країни зберігається науковий потенціал?

— На цю тему важко розмірковувати, тому що школи з фізики і техніки ядерних реакторів в Україні не було. Ми ніколи не були розробниками реакторних установок, у нас немає відповідних стендових установок, немає відповідних наукових підрозділів, орієнтованих саме на конструювання і наукове обґрунтування. З цієї причини ми змушені використовувати технології, що розвиваються в інших країнах. Але з точки зору в цілому існування ядерної енергетики та забезпечення її подальшого існування на тому рівні, на якому вона перебуває сьогодні, в Україні все є, і ми повинні до цього прагнути, бо ядерна енергетика сьогодні — базова галузь економіки України. Вилучи ядерну енергетику — в країні буде катастрофа.

— Чи варто зменшувати частку атомної енергетики в українській енергосистемі?

— Для того щоб відповісти на питання, мені слід нагадати про той стан, в якому знаходиться теплова або традиційна електроенергетика. А там критичне становище, криза наступає. Адже ми всі ці роки жодної пристойної теплової електростанції не побудували. У нас працюють теплові енергоблоки, проекти яких створювалися в 50-60 роках минулого століття. Практично всі ТЕС виробили свій ресурс. І ніхто не хоче сьогодні замислитися про те, а що ж буде завтра.

Атомна енергетика, по-перше, молодша за теплову електроенергетику України, у нас є уран для того, щоб себе забезпечувати ядерним паливом, у нас є і певна школа, є певні традиції, знання тощо. Що стосується відновлюваних джерел електроенергії, тут відбувається якась нісенітниця. Увесь час одне енергоджерело протиставлять  іншому енергоджерелу. Нині ситуація зі споживанням енергії в світі така, що сьогодні слід і кізяки економити, потрібно використовувати все, тому що ресурси вуглеводнів різко скорочуються, вони вже близькі до виснаження. Хоч-не-хоч з часом людство буде використовувати будь-які джерела енергії — і ця мить не за горизонтом.

— Наскільки нинішня ситуація з українськими АЕС безпечна? В країні намагаються використовувати паливні установки Westinghouse, хоча спочатку не передбачались реактори для таких паливних збірок.

— Американці виготовляють паливні збірки для наших АЕС за російськими кресленнями. З точки зору конструктиву та використовуваних матеріалів жодних питань немає — і проблем немає. Диверсифікація або пошук постачальника, крім монополіста, це розумний і правильний крок. Будь що може статися в політичному, економічному плані. Та і якісь природні катаклізми — і ми можемо залишитися без поставок палива. Тому контакти з фірмою Westinghouse, використання їх потужностей для поставок свіжих паливних збірок на АЕС України — це абсолютно вірний шлях. І ніякої загрози в цьому нема. Так, були певні неприємності, але вони були і на російських, і на радянських паливних збірках, коли їх починали освоювати. США живуть на ядерному паливі Росії, там кожна десята лампочка світить за рахунок РФ, ба більше, там російська фірма «ТВЕЛ» започатковує постачання свіжих паливних збірок для атомної станції в США. Чому ж там це відбувається — і це є нормально, а у нас…