Радіаційні загрози у сховищах: як убезпечитись від радону, перебуваючи в укритті?

В умовах повномасштабної війни в Україні захисні споруди цивільного захисту – укриття, підвали, сховища – стали невід’ємною частиною повсякденного життя мільйонів українців. З одного боку, це найбезпечніше місце під час обстрілів, а з іншого – це зони, що раніше могли і не бути пристосованими для тривалого перебування людей. У підвалах можуть зберігатися побутові речі, зокрема зі вмістом радіоактивних речовин, так і в них можуть бути потенційно високі концентрації радону в повітрі (так як вентилюванням підвальних приміщень рідко хто займався для неспеціалізованих укриттів).

Тривале перебування людей у замкнених підземних приміщеннях несе радіаційні ризики – природний радіоактивний газ радон може накопичуватися у погано вентильованих просторах. У цьому контексті дослідження рівнів радону в укриттях, оцінка факторів його накопичення та розробка заходів зниження впливу набувають особливої актуальності для системи громадського здоров’я та цивільного захисту України.

Що таке радон та які загрози він несе для здоров’я людей?

Радон – це інертний радіоактивний газ без запаху, кольору і смаку, що утворюється в процесі природного радіоактивного розпаду урану, який присутній у гірських породах і ґрунтах.

Небезпека радону полягає в його радіотоксичності і канцерогенності. Мішенню для дочірніх продуктів розпаду (ДПР) – короткоіснуючих ізотопів полонію, вісмуту, свинцю – є бронхо-легенева система людини. В умовах довкілля ДПР, які є металами, притягуються до найдрібніших частинок пилу, краплинок води, утворюючи суміш, яка вдихається людиною та потрапляє у нижні, найбільш вразливі відділи дихальних шляхів.

Розпад ядер радону і його ДПР в легеневій тканині спричиняє мікроопіки, оскільки вся енергія альфа-частинок поглинається практично в точці розпаду. Згідно з даними ВООЗ, до 14% усіх захворювань на рак легень у світі пов’язані з впливом на людину саме цього радіоактивного газу.

Шкідливий вплив радону також становить істотну загрозу для дитячого організму. До групи підвищеного ризику діти належать через менші розміри тіла та органів, зокрема легенів, особливості обміну речовин (організм, що росте), а також більшу радіочутливість органів і систем організму дитини. Наприклад, учень початкової школи, який проводить 8 годин на день 180 днів на рік у класі із двократним перевищенням допустимого рівня радону, отримає у 10 разів більшу дозу опромінення, аніж якби він жив на межі санітарно-захисної зони АЕС.

Небезпека радону у закритих приміщеннях

Україна належить до країн із підвищеним радоновим потенціалом, що зумовлено геологічною будовою окремих регіонів та поширенням урановмісних порід. Найбільша потенційна небезпека існує в межах Українського кристалічного щита, а це територія, що простягається вздовж середньої течії Дніпра смугою довжиною понад 1000 км і шириною близько 250 км. Укриття, що експлуатуються на таких територіях, можуть стати зонами підвищеної концентрації радону, що створює додаткові ризики для здоров’я населення, зокрема для органів дихання.

Для території Кіровоградської області радон становить особливу небезпеку, оскільки там містяться значні поклади уранових руд. Раніше в області діяли програми з ядерної та радіаційної безпеки, спрямовані на боротьбу з радоном. Наприклад, обласна програма «Стоп-радон», в межах якої виконані дослідження вмісту радону-222 у повітрі приміщень 187 дитячих дошкільних та загальноосвітніх установ.

Тоді аналіз результатів вимірів показав, що радіаційно-гігієнічну норму, встановлену для таких закладів перевищено у понад 70% обстежених будівель. З 30 приміщень у Маловисківському районі перевищення виявили у 23, причому у 8 випадках це було 5-тикратне перевищення, а у 3 випадках – 10-ти кратне. У деяких навчальних закладах Компаніївського та Гайворонського районів активність радону у повітрі перевищила норму у 20-46 разів.

Також у межах Комплексної програми захисту населення області від впливу іонізуючого випромінювання на 2014-2018 роки здійснено ряд радіометричних досліджень приміщень та води із артезіанських свердловин на вміст радону, а також об’єктів довкілля для визначення активності природних радіонуклідів, ступеню впливу медичних досліджень тощо. Проте її дія закінчилась, а нових програм натомість не з’явилося.

Радон потрапляє в будівлі через мікротріщини в підлозі або в місцях стиків підлоги та стін, щілини навколо труб або кабелів, дрібні пори в стінах із пустотілих блоків, порожнисті стіни, а також через каналізаційні стоки. Рівень радону зазвичай вищий у підвалах, погребах та житлових приміщеннях, що безпосередньо контактують із ґрунтом. Проте значні концентрації радону можуть спостерігатися і вище першого поверху, адже джерелом радону є будівельні матеріали урановмісних порід. Саме тому показники радону суттєво різняться навіть між сусідніми будівлями, а також можуть коливатися в межах однієї будівлі день за днем і навіть годину за годиною.

В Україні концентрація радону регулюється Нормами радіаційної безпеки України (НРБУ-97), які встановлюють середньорічну еквівалентну рівноважну об’ємну активність (ЕРОА). Норма для звичайних приміщень, які експлуатуються з постійним перебуванням людей, становить 100 Бк/м³ (для будівель введених в експлуатацію до 1997 року) та 50 Бк/м³ для нових та реконструйованих будівель.

*ЕРОА – «усереднене за рік значення об’ємної активності радону в рівновазі з його дочірніми продуктами розпаду, які мали б таку саму потенційну альфа-енергію на одиницю об’єму, як їх існуюча суміш».

Норма вмісту радону у воді визначається Державними санітарними правилами і нормами «Гігієнічні вимоги до води питної призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10) і становить 100 Бк/дм³.

Для дитячих, санаторно-курортних та оздоровчо-лікувальних закладів, приміщень будівель та споруд, які будуються та реконструюються для експлуатації з постійним перебуванням людей, норма ЕРОА становить 50 Бк/м³.

* Концентрація радону в повітрі вимірюється в беккерелях на кубічний метр повітря, а у воді – у беккерелях на літр води.

Проте основною складністю зараз є те, що в Європі у сфері протирадонових нормативів використовується Об’ємна активність (ОА) як базовий нормативний показник, куди входить тільки радон без дочірніх продуктів розпаду. Для адекватного порівняння українських норм із європейськими необхідно враховувати коефіцієнт рівноваги між радоном і продуктами його розпаду, що використовується для переходу від ОА до ЕРОА. В процесі гармонізації з європейськими вимогами, необхідно усунути цю невідповідність, що дасть зближення числових нормативів, узгодження методик вимірювання, процедур оцінки дози та принципів звітності відповідно до європейських стандартів.

Як боряться з радоном у світі

Протистояти шкідливому впливу радону можливо за допомогою ефективних заходів національної політики та нормативного регулювання.

США мають одну з найбільш розвинених систем протирадонового захисту у світі, що координується Агентством з охорони навколишнього середовища (EPA). Основним правовим фундаментом боротьби з радоном у США є Закон про зниження вмісту радону в приміщеннях (Indoor Radon Abatement Act, IRAA) 1988 року, який став частиною Закону про контроль над токсичними речовинами.

Ключовим механізмом федеральної підтримки є Програма державних та регіональних грантів на боротьбу з радоном у приміщеннях (State and Tribal Indoor Radon Grants, SIRG), що діє протягом більш як 30 років. Гранти SIRG не надаються приватним особам або власникам будинків безпосередньо; вони фінансують державні установи, які реалізують місцеві ініціативи, спрямовані на проведення радонових обстежень та збір даних про радон; розробку та поширення освітніх матеріалів для громадськості; закупівлю та обслуговування вимірювального та аналітичного обладнання; навчання фахівців та адміністрування програм сертифікації; демонстрацію методів та технологій зниження рівня радону.

Крім того, у США існують спеціальні соціальні програми допомоги:

• У Колорадо діє «Допомога у зменшенні впливу радону для осіб з низьким рівнем доходу» (Low-Income Radon Mitigation Assistance, LIRMA), що надає пряму фінансову допомогу власникам житла з низьким доходом для покриття витрат на встановлення систем та подальше тестування.
• Багато штатів проводять акції під час Національного місяця дій проти радону (січень). Наприклад, Департамент охорони здоров’я Північної Кароліни у 2026 році надав 8,000 безкоштовних наборів для мешканців. Округ Стернс у Міннесоті також роздає по 200 наборів щорічно.
• У Пенсильванії діє «Програма для новонароджених». Департамент захисту довкілля співпрацює з лікарнями, які видають батькам новонароджених купон на безкоштовний тест на радон.

У Європі існує велика спільнота професіоналів, яка об’єднує працівників дотичних до сфери радону – Європейська асоціація радону (ERA). До спільноти входять науковці, технологи, фахівці з охорони здоров’я тощо. Сфера інтересів членів ERA охоплює епідеміологію, радіаційну дозиметрію, розробку приладів і протоколи вимірювання, технології зниження радону під час будівництва, а також стратегії контролю та регулювання.

Чеська Республіка має одну з найдовших програм з радіаційного контролю в Європі, яка розпочала систематичні перевірки на початку 1990-х років. Чеська модель відрізняється тим, що включає «індекс радону» для будівельних майданчиків, який визначає потенційний ризик появи радону в певному місці на основі геологічних умов та вимірювань об’ємної активності радону в ґрунті. Крім того, чеський уряд історично надавав значні субсидії на модернізацію існуючих будинків і шкіл, підтримуючи мережу з понад 100 авторизованих комерційних компаній, які надають послуги з діагностики та зменшення впливу радону.

Норвегія, Швеція та Фінляндія належать до країн із найвищими середніми концентраціями радону в приміщеннях у світі. Геологічні умови та прохолодний клімат створюють серйозні виклики, проте проблему радону можна вирішити економічно ефективним шляхом. Хоча в усіх країнах Скандинавії допустимі норми радону становлять 100-300 Бк/м³, Норвегія має найбільш жорсткі та деталізовані вимоги до обов’язкового встановлення систем захисту вже на етапі закладання фундаменту.

Основні методи, які ці країни використовують для боротьби з радоном, особливо в підземних приміщеннях та укриттях:

1. Активна та пасивна депресія ґрунту

Вважається найефективнішим методом у країнах Скандинавії. Замість того, щоб боротися з газом уже всередині приміщення, вони викачують його безпосередньо з-під фундаменту: під бетонною плитою підлоги встановлюється спеціальний збірний колодязь (Radon Sump). До нього під’єднується труба, що виводиться на дах будівлі. Пасивна система влаштована таким чином, що газ виходить природним шляхом через перепад тиску. Активна система складається з труби, до якої приєднується вентилятор, що постійно створює зону низького тиску під укриттям. Радон потрапляє в атмосферу ще до того, як він потрапить всередину приміщення.

• Радонові мембрани

Також у Норвегії з 2010 року обов’язковим для всіх нових будинків є встановлення радонової мембрани (стандарт TEK10/TEK17). Це надміцне еластичне полотно, яке укладається під фундамент або підлогу. Особливу увагу приділяють герметизації швів та місць, де через підлогу проходять труби чи кабелі – це найслабші місця, через які радон «просочується» в приміщення.

• Збалансована вентиляція

Швеція та Фінляндія роблять ставку на автоматизовані системи вентиляції з рекуперацією тепла. Система одночасно викачує відпрацьоване повітря з радоном і подає свіже. Важливо, що тиск повітря всередині приміщення має бути трохи вищим або дорівнювати зовнішньому. Якщо в укритті створюється «вакуум» (наприклад, працює лише витяжка без притоку), система починає буквально «витягувати» радон із землі через мікротріщини.

Країни Європейського Союзу керуютьсяДирективою 2013/59/Євратом, яка встановлює єдині основні норми безпеки для захисту здоров’я населення, працівників і пацієнтів від небезпеки іонізуючого випромінювання. Директива вимагає встановлення національних референтних рівнів радону, розробку національних планів дій щодо радону, проведення моніторингу та інформування населення.

Для України ця директива є ключовим орієнтиром для гармонізації національного законодавства з правом ЄС, зокрема у сфері моніторингу радону. У межах виконання директиви був затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2019 року №1417-р «План заходів щодо зниження рівня опромінення населення радоном та продуктами його розпаду, мінімізації довгострокових ризиків від поширення радону в житлових та нежитлових будівлях, на робочих місцях на 2020-2024 роки». У підсумку цей план був виконаний частково. Хоча планом передбачалося, що моніторинг рівнів радону в повітрі будинків буде проведений по всій Україні, але по факту значення доступні лише по деяким регіонам. Відповідно, база даних про рівні радону в Україні так і не була сформована.

Наступним кроком в цій сфері стало ухвалення «Порядку проведення моніторингу радону в Україні та нотифікації про радіаційні ризики» і «Методики проведення моніторингу радону», які були введені в дію у 2023 році.

Порядок визначає організаційні та процедурні засади державного моніторингу радону в Україні. У ньому встановлено, де і в яких об’єктах проводиться моніторинг (житлові будівлі, громадські та робочі приміщення), суб’єкти, відповідальні за проведення вимірювань і узагальнення результатів, механізм інформування населення і органів влади про перевищення допустимих рівнів радону та пов’язані радіаційні ризики, загальні вимоги до управління ризиками для здоров’я населення тощо.

Методика проведення моніторингу радону визначає, зокрема, способи та умови вимірювання об’ємної активності радону в повітрі приміщень, вимоги до приладів, детекторів і тривалості вимірювань, правила вибору приміщень та точок вимірювання тощо.

Задля реального результату і підвищення обізнаності населення щодо радону науковці радять запровадити програми підготовки фахівців з питань захисту від радону, які будуть працювати за планом дій на місцях. Завдяки реалізації протирадонових заходів, ці люди зможуть зменшити в громадах соціальну напругу, пов’язану з радононебезпечністю українських територій.

Як мінімізувати ризики та зробити укриття безпечним

Навіть у складних обставинах існують прості кроки, що мінімізують ризики:

1. Налагодження та удосконалення вентиляції

Знайдіть усі вентиляційні отвори в цоколі чи фундаменті. Часто їх закладають цеглою, запінюють або завішують ганчір’ям для тепла. Якщо на таких отворах стоять дрібні металеві сітки, їх слід очистити від пилу та павутиння, – це може збільшити потік повітря на 30–40%.

Також варто встановити звичайний побутовий витяжний вентилятор у вентиляційний канал. Краще подавати свіже повітря всередину, створюючи надлишковий тиск, ніж просто витягувати його. Надлишковий тиск не дає радону проникати крізь підлогу. Рішенням буде навіть встановлення підлогового вентилятора так, щоб він спрямовував струмінь повітря від входу або відчиненого вікна вглиб приміщення.

2. Регулярне провітрювання укриттів

 За будь-якої безпечної можливості (під час перерв між тривогами) підвальні приміщення мають інтенсивно провітрюватися.

3. Вологе прибирання

Продукти розпаду радону переміщуються на часточках пилу, тому слід уникати сухого підмітання. Прибирання всіх поверхонь – стін, підлоги, лавок – має бути вологим. Якщо в укритті є старі матраци чи ковдри, які роками лежали в підвалі, їх потрібно винести на вулицю і вибити з них пил, адже вони можуть накопичувати продукти розпаду радону.

4. Герметизація щілин у підлозі та стінах

Радон не проходить крізь товщу бетону миттєво, він шукає «легкі шляхи». Потрібно оглянути підлогу та кути на предмет тріщин та щілин та заповнити ці отвори силіконовим герметиком, акрилом або монтажною піною. Якщо ж підлога земляна, то слід максимально щільно застелити її товстою поліетиленовою плівкою у два шари, проклеївши стики скотчем. Це тимчасовий, але дієвий бар’єр.

5. Використання сорбентів та очищувачів

Хоча звичайні HEPA-фільтри не затримують радон (оскільки це газ), вони вловлюють «дочірні продукти розпаду» радону, які кріпляться до часточок пилу. Це частково знижує ризик.

6.  Контроль ефективності результату виконаних протирадонових заходів

Щоб упевнитись у безпечності приміщення, провести заміри радону, проаналізувати результати і оцінити ризики від опромінення радоном, а також отримати консультацію про зниження концентрації радону в приміщенні, можна звернутись до Випробувального центру ДНТЦ ЯРБ.

І наостанок

Радон справді може накопичуватися в закритих підвальних приміщеннях, однак ризик від короткочасного перебування в укритті під час повітряної тривоги є значно меншим, ніж небезпека прямого ураження під час обстрілу. Радон – це фактор довготривалого впливу, тоді як обстріли несуть негайну смертельну загрозу.

Війна змушує нас обирати між безпекою від обстрілів та безпекою від радіації. Ми не можемо ігнорувати укриття, але можемо зменшити вплив радону і для цього не потрібні складні або дорогі рішення. Регулярне провітрювання, забезпечення хоча б мінімальної вентиляції, герметизація тріщин у підлозі та стінах, а також простий радіаційний контроль здатні суттєво зменшити концентрацію радону в укриттях.

Укриття під час обстрілів рятують від вибухової хвилі, уламків та обвалів і часто є єдиним шансом зберегти життя. Відмова від укриттів через побоювання щодо радону є набагато небезпечнішою, ніж саме перебування в них.

Список використаних джерел:

1. Посібник ВООЗ щодо радону в приміщеннях: з точки зору охорони здоров’я населення
2. Керівництво із захисту себе та своєї родини від радону Агентства з охорони навколишнього середовища США (EPA)
3. Огляд політики щодо боротьби з радоном у скандинавських країнах
4. Стратегія щодо зменшення впливу радону в Норвегії

Редакція вебсайту Uatom.org