На варті радіаційної безпеки або Хто такий експерт з радіаційного захисту

27 червня 2025 року набирає чинності Положення про експерта з радіаційного захисту, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2024 р. №1493, яке впроваджується в рамках імплементації Угоди про асоціацію з ЄС та гармонізації законодавства нашої держави з європейським.

Для впровадження діяльності експертів з радіаційного захисту необхідно було внести певні зміни до законодавчої бази України. Тому в умовах воєнного стану в Україні, 16 листопада 2022 року, ухвалено Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» щодо експерта з радіаційного захисту», яким були встановлені основні вимоги до особи, яка має намір стати експертом з радіаційного захисту, та визначений орган – Державна інспекція ядерного регулювання (Держатомрегулювання), що визнає компетентності експерта.

Редакція вебсайту Uatom.org вважає за необхідність розтлумачити, хто такий експерт з радіаційного захисту, які кваліфікаційні вимоги висувають до кандидатів та які обов’язки постають перед особою, компетентність якої як експерта з радіаційного захисту визнана Держатомрегулюванням.

Запровадження в Україні інституту експертів з радіаційного захисту є важливим та своєчасним кроком у контексті сучасних викликів, що постають перед державою в умовах повномасштабного вторгнення рф. Військові дії, зокрема на територіях, де розташовані об’єкти використання ядерної енергії, суттєво підвищили ризики радіаційних аварій та неконтрольованого впливу іонізуючого випромінювання на персонал, населення й довкілля.

Водночас Україна як держава з розвиненою атомною енергетикою та інфраструктурою поводження з радіоактивними матеріалами, зобов’язана дотримуватися міжнародних та європейських норм у сфері радіаційного захисту. На виконання Україною своїх євроінтеграційних завдань, та з метою запровадження в Україні інституту експертів з радіаційного захисту, було започатковано проєкт «PROVISION». Проєкт розпочався в листопаді 2018 року та протягом двох років експерти Держатомрегулювання та Державного науково-технічного центру з ядерної та радіаційної безпеки (ДНТЦ ЯРБ) за підтримки Норвезького агентства з радіаційної та ядерної безпеки (DSA) розробили Положення про експерта з радіаційного захисту.

Цим Положенням установлюються кваліфікаційні характеристики, вимоги до обсягу знань та практичних навичок, досвіду роботи експертів з радіаційного захисту, напрями компетенції, порядок визнання та припинення компетентності експертів з радіаційного захисту.

Хто такий експерт з радіаційного захисту

Відповідно до Положення, «експерт з радіаційного захисту – фізична особа, яка відповідає кваліфікаційним характеристикам, має вищу освіту, досвід роботи, обсяг знань та практичних навичок, які є достатніми для надання рекомендацій з питань забезпечення радіаційного захисту персоналу та населення відповідно до законодавства України та з урахуванням міжнародних і європейських норм та практик, і компетентність якої визнана Держатомрегулюванням».

Експерт залучається суб’єктами діяльності у сфері використання ядерної енергії, іншими юридичними та фізичними особами, органами державної влади на цивільно-правових засадах для надання рекомендацій з питань забезпечення радіаційного захисту персоналу та населення.

У разі залучення експерта на основі трудового договору на нього покладається виконання функцій особи, відповідальної за радіаційний контроль на робочих місцях, забезпечення радіаційного захисту і безпеки.

Які завдання виконує експерт з радіаційного захисту

Експерт з радіаційного захисту надає письмові рекомендації з різних питань забезпечення радіаційного захисту персоналу та населення у ситуаціях планового, аварійного та існуючого опромінення. Їх мета – забезпечити ефективний радіаційний захист персоналу та населення відповідно до вимог національного законодавства та міжнародних стандартів.

У ситуації планового опромінення експерт надає рекомендації щодо обґрунтування практичної діяльності, щодо встановлення контрольних рівнів опромінення (граничних доз) для оптимізації опромінення персоналу та населення. Надає рекомендації щодо забезпечення радіаційного захисту персоналу та населення під час вибору майданчика, проєктування, будівництва, введення в експлуатацію, експлуатації, зняття з експлуатації та консервації ядерних установок, інших об’єктів у сфері використання ядерної енергії.

Одним із ключових завдань експерта є надання рекомендацій щодо класифікації робочих місць та робочих зон, де існує ризик впливу іонізуючого випромінювання на персонал та населення, і зон спостереження, радіаційний контроль, визначення категорій осіб, які можуть зазнавати опромінення. Експерт надає рекомендації щодо організації індивідуального дозиметричного контролю, забезпечення засобами індивідуального та колективного захисту.

До сфери компетенції експерта з радіаційного захисту також належить надання рекомендацій щодо моніторингу довкілля та спостереження за станом здоров’я персоналу. Особливу увагу приділено ролі експерта в питаннях забезпечення радіаційного захисту неповнолітніх стажерів, здобувачів освіти, вагітних жінок, жінок, які здійснюють грудне вигодовування дитини.

Крім того, у межах компетенції експерта надання рекомендацій з питань опромінення радоном, медичного опромінення, а також зумовленого присутністю радіонуклідів у предметах споживання (будівельні матеріали, харчові продукти, корми для тварин, питна вода тощо).

У ситуації аварійного опромінення експерт надає рекомендації з наступних питань:

• готовність до аварійних ситуацій та реагування на них, встановлення референтних рівнів доз для оптимізації опромінення персоналу та населення, опромінення населення та професійне опромінення під час аварії або в аварійній ситуації;
• радіаційний моніторинг довкілля;
• перехід від ситуації аварійного опромінення до ситуації існуючого опромінення;
• розслідування і аналіз аварійних ситуацій та аварій.

У ситуації існуючого опромінення експерт з радіаційного захисту надає рекомендації з наступних питань:

• аналіз ситуації існуючого опромінення та оцінка ризиків;
• здійснення заходів з радіаційного захисту, зокрема на територіях, де залишились радіоактивні матеріали внаслідок попередньої діяльності, яка не перебувала під державним наглядом, або після радіаційних аварій;
• радіаційний моніторинг довкілля та впровадження заходів із мінімізації впливу іонізуючого випромінювання;
• захист від радону в закритих приміщеннях, а також від радіонуклідів, що можуть міститися у споживчих продуктах – зокрема в будівельних матеріалах, харчових продуктах, кормах для тварин і питній воді.

До компетенції експерта також належить надання рекомендацій щодо методів та процедур контролю опромінення екіпажів повітряних суден і космічних літальних апаратів, зумовленого дією космічного випромінювання.

Усі зазначені напрями роботи супроводжуються рекомендаціями щодо розроблення письмових процедур з радіаційного захисту відповідно до вимог законодавства та міжнародних стандартів.

Хто може стати експертом з радіаційного захисту

Експертом з радіаційного захисту може бути особа, яка має вищу освіту не нижче другого (магістерського) рівня за відповідною спеціальністю, здобуту в Україні або визнану в установленому порядку іноземну освіту, а також щонайменше п’ять років досвіду роботи у сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки.

Крім того, експерт повинен володіти достатнім обсягом знань та практичних навичок незалежно від заявленого напряму компетенції, згідно з додатком 2 до Положення, та достатнім обсягом знань та практичних навичок відповідно до заявленого напряму компетенції, згідно з додатком 3 до Положення. Наприклад:

• Радіаційний захист під час використання закритих/відкритих джерел іонізуючого випромінювання в промисловості, наукових дослідженнях, освітніх процесах;
• Радіаційний захист у медичній сфері (радіологія, променева терапія, ядерна медицина, ветеринарія);
• Радіаційний захист на всіх етапах життєвого циклу ядерних установок (АЕС, дослідницькі реактори, сховища, критичні збірки тощо);
• Захист під час транспортування, поводження з відходами, видобування корисних копалин;
• Радіаційний захист екіпажів повітряних і космічних суден;
• Медична фізика, громадське здоров’я, контроль радону та споживчих продуктів.

Експертом з радіаційного захисту не може бути особа, яка є громадянином (підданим) держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом.

Як стати експертом з радіаційного захисту

Особа, яка має намір стати експертом з радіаційного захисту, подає заяву до Держатомрегулювання в паперовій або електронній формі, згідно із вимогами законодавства. У заяві зазначаються персональні дані, контактна інформація, обраний напрям компетенції, а також, у разі потреби, дані про представника та документ, що підтверджує його повноваження.

До заяви додаються документи, передбачені статтею 34¹ Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», а також, за необхідності, додаткові матеріали, що підтверджують досвід та професійну репутацію кандидата (стислий звіт про досягнення, відзнаки, характеристики, рекомендації, відомості про публікації тощо).

Заява реєструється Держатомрегулюванням в день її надходження, попередній розгляд здійснюється протягом 15 робочих днів. Для розгляду та підготовки пропозицій щодо заяв Держатомрегулюванням створюється атестаційна комісія, до якої входять фахівці  Держатомрегулювання, Міністерства енергетики України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, представників наукових установ Національної академії наук України, Національної академії медичних наук України та представників Національної комісії з радіаційного захисту населення України (за їх згодою) та до її роботи можуть залучатися з правом дорадчого голосу представники міжнародних організацій. Члени комісії працюють на громадських засадах.

Кандидат має право брати участь у розгляді своєї заяви на всіх етапах її розгляду та прийняття рішення, надавати пояснення та/або зауваження, включно з доказами, в письмовій чи усній формі.

У разі виявлення порушень вимог, встановлених Законом та Положенням, або неповноти поданих даних кандидат отримує повідомлення з вимогами щодо їх усунення в зазначений строк. Для усунення виявлених недоліків Держатомрегулювання установлює строк не менше ніж 10 календарних днів і за необхідності його може бути продовжено. Після надходження в установлений строк доопрацьованої заяви та доданих до неї документів заява розглядається в загальному порядку. Якщо недоліки не усунено, ухвалюється рішення про відмову у визнанні компетентності експерта чи у продовженні строку визнання компетенції експерта.

Держатомрегулювання може тимчасово зупинити розгляд заяви – наприклад, якщо кандидат сам цього просить або якщо розгляд неможливий через зовнішні обставини. Це може бути судовий процес, що впливає на рішення, хвороба кандидата, довготривале відрядження чи служба за межами місця проживання. Після усунення цих обставин розгляд буде поновлено.

Підставами для відмови у прийнятті заяви до розгляду є, зокрема, подання заяви про продовження строку визнання компетентності експерта після завершення строку визнання компетентності або наявність обставин, передбачених Законом України «Про адміністративну процедуру». У разі добровільної відмови кандидата, його смерті або інших підстав, передбачених Законом України «Про адміністративну процедуру», розгляд буде припинено.

Завершальний етап попереднього розгляду заяви – передача заяви до атестаційної комісії. За результатами попереднього розгляду заяви та розгляду пропозицій атестаційної комісії Держатомрегулювання ухвалює рішення про допуск кандидата до складання кваліфікаційного іспиту або про відмову у визнанні компетентності експерта чи у продовженні строку визнання компетентності експерта.

Що далі?

Кандидати, які претендують на статус експерта з радіаційного захисту, складають кваліфікаційний іспит, організований атестаційною комісією.

Кваліфікаційний іспит складається кандидатами за екзаменаційними білетами, які формуються заздалегідь на основі екзаменаційних завдань та затверджуються Держатомрегулюванням із врахуванням пропозицій атестаційної комісії і містять чотири блоки:

• 30 тестових питань – загальні знання для всіх кандидатів.
• 4 теоретичні питання – за обраним напрямом компетенції.
• 1 питання з законодавства – відповідно до напряму.
• 2 практичні завдання – з питань радіаційного захисту за обраним напрямом компетенції.

Іспит проводиться державною мовою, письмово. Час виконання – 2 години, за потреби може бути подовжений ще на 2. Під час іспиту діють обмеження щодо використання джерел інформації, окрім нормативної бази, доступ до якої надається під час виконання практичних завдань.

Перед початком кожен кандидат реєструється, обирає білет, номер якого фіксується у відомості. Всі відповіді записуються на спеціально маркованих Держатомрегулюванням аркушах і підписуються кандидатом. У разі порушення правил іспиту складається акт, на підставі якого приймається рішення про відсторонення від участі в іспиті і, як наслідок – про відмову у визнанні компетентності експерта.

Перевірка відповідей триває до двох робочих днів. Максимальна оцінка – 100 балів. Іспит вважається складеним за умови отримання щонайменше 80 балів. Результати вносяться до екзаменаційної відомості та підписуються головою і секретарем комісії.

На основі результатів іспиту протягом трьох робочих днів ухвалюється одне з рішень:

• про визнання або продовження компетентності;
• про відмову у визнанні або продовженні.

Рішення містить інформацію про напрям компетенції, строк визнання або обґрунтування відмови. Воно набирає чинності з моменту офіційного повідомлення кандидата.

У разі відмови особа може звернутися повторно

• через 6 місяців (для первинного визнання);
• через 3 місяці (для продовження), але не пізніше ніж за місяць до закінчення чинного строку компетентності.

Інформація про рішення публікується на сайті Держатомрегулювання не пізніше трьох робочих днів після їх ухвалення.

Припинення компетентності

У разі подання експертом відповідної заяви чи у разі неналежного виконання експертом своїх обов’язків Держатомрегулювання ухвалює рішення про дострокове припинення компетентності. Питання щодо неналежного виконання експертом своїх обов’язків розглядається в присутності такого експерта.

Інформація про рішення щодо припинення компетентності експерта оприлюднюється на офіційному вебсайті Держатомрегулювання невідкладно.

На виконання вимог, встановлених Положенням про експерта з радіаційного захисту, спеціалістами Держатомрегулювання розроблено та затверджено Положення про атестаційну комісію Державної інспекції ядерного регулювання України. Також розроблено проєкт Порядку проведення навчання, підвищення кваліфікації і перевірки знань у експертів з радіаційного захисту, що проходить процедуру погодження в установленому порядку для подальшої державної реєстрації у Міністерстві юстиції України. Необхідність розроблення такого Порядку викликана тим, що, відповідно до Положення про експерта з радіаційного захисту, особи, які мають намір стати експертами, та експерти, які мають намір продовжити строк визнання компетентності, зобов’язані пройти навчання, а експерти – не рідше ніж раз на п’ять років підвищувати кваліфікації експертів.

___________

Таким чином, ухвалення нової законодавчої бази, що регламентує визнання та подальшу діяльність експертів з радіаційного захисту, є значним кроком у напрямку гармонізації українського законодавства з європейськими підходами.

На фоні зростаючих ризиків, пов’язаних із війною та вразливістю критичної інфраструктури, така ініціатива є обґрунтованою і своєчасною.

Відтепер кожен кандидат, що прагне стати експертом, має пройти чітко структурований шлях: від навчання та перевірки знань, подання заяви та подальшого  складання кваліфікаційного іспиту й офіційного визнання компетенції. Цей шлях вимагає не лише глибоких знань, а й високої мотивації та готовності нести професійну відповідальність.

Редакція вебсайту Uatom.org