Епоха скорочення ядерної зброї, схоже, добігла кінця

16 червня Стокгольмський міжнародний інститут досліджень проблем миру (SIPRI) опублікував щорічну оцінку стану озброєнь, роззброєння та міжнародної безпеки.

Станом на січень 2025 року загальна кількість ядерних боєголовок становила 12 241 одиниць, з яких 9614 вважалися потенційно готовими до використання. Приблизно 3912 з цих боєголовок розміщені на ракетах і літаках, а решта – у центральних сховищах. Близько 2100 розгорнутих боєголовок перебували в стані високої бойової готовності на балістичних ракетах. Майже всі ці боєголовки належали росії або США, проте Китай також може зберігати деякі боєголовки на ракетах.

Кількість боєголовок росії та США, придатних для використання, у 2024 році залишилася відносно стабільною, але обидві держави реалізують масштабні програми модернізації, які в майбутньому можуть збільшити розмір і різноманітність їхніх арсеналів. Якщо не буде укладено нової угоди про обмеження їхніх запасів, кількість боєголовок, які розміщуються на стратегічних ракетах, ймовірно, збільшиться після закінчення терміну дії двостороннього Договору про заходи щодо подальшого скорочення та обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СНО-ІІІ) у лютому 2026 року.

За оцінками SIPRI, Китай наразі має щонайменше 600 ядерних боєголовок. Ядерний арсенал Китаю зростає швидше, ніж у будь-якої іншої країни, приблизно на 100 нових боєголовок на рік з 2023 року. До січня 2025 року Китай завершив або майже завершив будівництво близько 350 нових шахт для міжконтинентальних балістичних ракет (МБР) у трьох великих пустельних районах на півночі країни та трьох гірських районах на сході. Залежно від того, як Китай вирішить структурувати свої збройні сили, до кінця десятиліття він може мати щонайменше стільки ж МБР, скільки Росія або США.

Хоча Великобританія не збільшила свій арсенал ядерної зброї у 2024 році, очікується, що його зростання відбудеться в майбутньому, після того як оновлений Огляд інтегрованої безпеки 2023 року підтвердив попередні плани щодо збільшення максимальної кількості боєголовок. Під час виборчої кампанії уряд Лейбористської партії, обраний у липні 2024 року, заявив про своє зобов’язання продовжувати будівництво чотирьох нових атомних підводних човнів з балістичними ракетами, підтримувати безперервне ядерне стримування Великобританії на морі та здійснювати всі необхідні модернізації ядерного арсеналу Великобританії в майбутньому.

У 2024 році Франція продовжила реалізацію програм з розробки підводних човнів третього покоління з балістичними ракетами та нових крилатих ракет повітряного базування, а також з оновлення та модернізації існуючих систем, включаючи вдосконалену балістичну ракету з новою модифікацією боєголовки.

Індія дещо розширила свій ядерний арсенал у 2024 році та продовжила розробку нових типів систем доставки ядерної зброї. Нові «каністровані» ракети Індії, які можна транспортувати зі встановленими боєголовками, ймовірно, здатні нести ядерні заряди, а після введення в експлуатацію – навіть кілька боєголовок на кожній ракеті.

Пакистан також продовжував розробляти нові системи доставки та накопичувати розщеплювальний матеріал у 2024 році, що свідчить про те, що його ядерний арсенал може розширитися протягом наступного десятиліття.

Північна Корея продовжує розглядати свою військово-ядерну програму як ключовий елемент національної стратегії безпеки. За оцінками SIPRI, наразі країна накопичила близько 50 боєголовок, володіє достатньою кількістю розщеплювального матеріалу для виробництва ще 40 боєголовок і прискорює виробництво нового. У липні 2024 року південнокорейські посадовці попередили, що Північна Корея перебуває на «завершальній стадії» розробки «тактичної ядерної зброї».

Ізраїль публічно не визнає володіння ядерною зброєю, але дослідники вважають, що держава також займається модернізацією ядерного арсеналу. У 2024 році країна провела випробування ракетного двигуна, що може бути пов’язане з сімейством балістичних ракет «Єрихон», здатних нести ядерні боєголовки. Крім того, Ізраїль, схоже, здійснює модернізацію свого об’єкта з виробництва плутонію на ядерному реакторі в Дімоні.

За оцінками Щорічника SIPRI за 2025 рік, епоха скорочення ядерної зброї, схоже, добігла кінця. Наближення терміну дії двостороннього Договору про заходи щодо подальшого скорочення та обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СНО-ІІІ) у лютому 2026 року, а також аргументи в США на користь посилення стримування для протидії розширенню ядерного арсеналу Китаю, підвищують ймовірність нерегульованого нарощування ядерних озброєнь у майбутньому. Відновлення національних дискусій у Європі, на Близькому Сході та у Східній Азії щодо ядерного статусу та стратегії свідчить про потенційну можливість появи нових членів у «ядерному клубі».

Усе вказує на те, що розпочинається нова якісна ядерна гонка озброєнь, і порівняно з попередньою, її ризики будуть різноманітнішими та серйознішими. Серед ключових напрямів конкуренції – технологічні спроможності в кіберпросторі, космосі та океанських просторах. Тож уявлення про те, хто лідирує в гонці, стане ще більш нечітким і нематеріальним, а старі, переважно кількісні формули контролю над озброєннями, більше не будуть достатніми та ефективними.

За інформацією SIPRI