Медіаграмотність у сфері ядерної та радіаційної безпеки: залишайтеся поінформованими та зберігайте спокій

Інформаційна гігієна – це критично важливий аспект сучасного життя, особливо у світі, де щодня ми зіштовхуємося з величезним потоком інформації. Неправдива, маніпулятивна або навмисно спотворена інформація для людини без навичок критичного аналізу може призвести до коливань настрою, панічних атак, апатії, а також ризиків втрати грошей через шахрайські схеми.

Вміння аналізувати інформацію з різних джерел дозволяє складати повну й об’єктивну картину світу. Це допомагає уникати однобічного погляду на важливі питання. Знання про безпечне використання цифрових ресурсів і обачність в обміні інформацією допомагають уникнути крадіжки даних або зловживання ними.

Регулярна практика перевірки фактів, аналізу джерел і розпізнавання маніпуляцій сприяє розвитку критичного мислення, що є важливим для прийняття обґрунтованих рішень у будь-якій сфері. Інформовані громадяни здатні протистояти пропаганді та фейкам, що зміцнює демократичні процеси й сприяє розвитку громадянського суспільства.

 Поняття дезінформації і її різновиди

Дезінформація – це неправдивий контент, який поширюють з наміром нашкодити. До цього терміну також належить маніпулятивний контент, виривання з контексту, вигадки.

Місінформація – це неправдива інформація без наміру нашкодити. Люди, які мимоволі поширюють плітки, рідко мають на меті нашкодити. Вони прагнуть спіймати момент, щоб бути корисними, але не можуть належним чином перевірити інформацію, яку поширюють.

Малінформація – правдива особиста інформація, яку поширюють, щоб зруйнувати репутацію особи чи організації. Це можуть бути інтимні фото, приватне листування або інший компрометуючий контент.

Місінформація, дезінформація, малінформація, брехня, фейкові новини – це все можна охарактеризувати терміном «інформаційний безлад». Пропагандистські наративи розділяються за категоріями і своїм впливом провокують невпевненість та зменшують довіру до медіа.

ІПСО (інформаційно-психологічні операції) – англійський термін «PSYOPS», де PSY означає Psychological (психологічні) і OPS – Оperations (операції). Їхня суть – передача аудиторії певної інформації та сигналів, щоб вплинути на емоції, поведінку, об’єктивні міркування, а також формувати поведінку влади, організацій, груп та окремих осіб. ІПСО завжди створюється спецслужбами.

Простими словами, ІПСО – це тематично об’єднані дезінформація, пропаганда, перебільшення певної інформації або применшення іншої, диверсії на об’єктах цивільної інфраструктури, кібератаки, формування громадської думки за певним напрямком. Такі операції використовуються як у мирний, так і у воєнний час. На відміну від традиційної війни, коли армія воює лише з військами противника, психологічну війну ведуть проти мільйонів цивільних, які не можуть не підозрювати, що стали жертвами.

Випадок з мітками – це класична ІПСО. На початку повномасштабного вторгнення в соцмережах розлетілася інформація про світловідбивні мітки на дорогах, дахах і стінах будинків, які нібито нанесли, щоб у майбутньому поцілити в це місце з літака. Тому завданням небайдужих було знайти мітку, сфотографувати її і надіслати фото до поліції, СБУ або ДСНС. Ситуація була навмисне спрямована на те, щоб створити навантаження на держоргани, навести паніку в суспільстві. Насправді ж позначки були геодезичними мітками і використовувались при виконанні ремонтів будівель чи доріг, а розгледіти таку мітку з літака неможливо.  

Фейк – повністю або частково вигадана інформація про суспільні події та людей, яка містить усі ознаки правдивого повідомлення, але його фактаж умисно викривлений, поданий частково чи повністю зі спотвореним контекстом. Завдання фейку – дезінформувати аудиторію, просунути потрібне бачення реальності, посіяти паніку, викликати агресію, похитнути попередні переконання аудиторії, змусити її сумніватися, спонукати до певної дії, привернути увагу, залякати тощо.

Діпфейки – це штучно створені аудіо-, відео-, фотоматеріали, за допомогою яких можна скомпрометувати та підставити особу. Діпфейки найчастіше є елементом ІПСО. Створити фейкове відео можна достатньо просто: на уривок з прес-конференції додають згенерований штучним інтелектом голос мовця, але текст зазвичай не той, що був насправді.

Найвідоміший приклад діпфейка – відеозвернення екс-Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, у якому він нібито закликає населення України вийти на площі своїх міст, а військових – не підкорятися «злочинним наказам» влади. Насправді такого відео не існує і Залужний ніколи не закликав до військового перевороту. Це відеозвернення було створене штучним інтелектом за допомогою технології діпфейк і розміщене на російському телеграм-каналі «Радіо Труха». Вже звідти відео поширили у Тік Ток, X та на інші телеграм-канали.

Дезінформація у сфері ядерної та радіаційної безпеки

В Україні, як і в багатьох інших країнах, сфера радіаційної безпеки давно стала мішенню для поширення фейків та дезінформації. Згадка слова «радіація» часто викликає страх у людей.

Радіація сприймається як унікальна небезпека. Це сприйняття має багато джерел, включаючи публічну інформацію про реальні радіаційні ураження, страх перед ядерною зброєю чи брудними бомбами, Чорнобиль і навіть відеогру «S.T.A.L.K.E.R.».

Фахівці, попереджаючи про ризики та наслідки для населення, часто висловлюються загально і технічно складно. Тому до думки фахівців аудиторія може мати індивідуальне упередження, покладатися на нетрадиційні джерела інформації, зокрема статті різної достовірності, розміщені в інтернеті, або публікації у соцмережах.

 Найпоширеніші теми для дезінформації з питань ЯРБ

Перебільшення ризиків радіаційного забруднення. Поширені фейки про нібито постійні витоки радіації з діючих атомних електростанцій.

Неправдива інформація про аварії. Час від часу в ЗМІ або соціальних мережах з’являються фейкові новини про аварії на українських АЕС, що можуть викликати паніку серед населення. Це часто робиться з метою дестабілізації ситуації в країні.

Заяви про неможливість використання українськими АЕС палива «Westinghouse».  Деякі джерела стверджують, що українські АЕС збудовані спеціально під російське паливо, а паливо інших компанії не підходить і може нашкодити.

Фейки про зовнішні атаки. В умовах війни росії проти України поширюються фейки про атаки на українські АЕС, плани щодо їх захоплення чи руйнування, що посилює страхи серед населення.

Заяви, що суперечать офіційним джерелам. Заголовки, подібні до «Влада приховує, що ми на грані ядерної катастрофи», формують недовіру до джерел, відповідальних за інформування населення в разі радіаційної аварії.

Щоб уникнути дезінформації, важливо користуватися офіційними джерелами.

Компетентні органи для надання інформації у сфері ЯРБ:

• Держатомрегулювання,
• Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки,
• Міністерство енергетики України,
• Державна служба України з надзвичайних ситуацій,
• АТ «НАЕК «Енергоатом»,
• Центр громадського здоров’я МОЗ України,
• Місцеві органи влади.

Основні правила інформаційної гігієни

 Інформаційна гігієна – це не лише про безпеку, але й про свідомий вибір того, з чого складається особистий інформаційний простір.

1. Регулюйте час споживання інформації. Встановіть ліміти на читання новин, щоб уникнути перевантаження.
2. Перевіряйте джерела інформації. Обирайте надійні та авторитетні джерела.
3. Користуйтесь фактчекінговими платформами, перш ніж поширити інформацію.

Відправляйте текст, фото, відео або посилання на новину, яку хочете перевірити, в телеграм-бот perevir_bot і отримайте аргументований висновок щодо новини від команди фактчекерів. Або скористайтесь «Калькулятором фейків». Для цього потрібно зайти на сайт www.fakecheck.in.ua та натиснути кнопку «Розпочати». Далі обрати варіанти відповіді на 5 питань щодо основних ознак фейковості інформаційного повідомлення. Після відповідей система автоматично визначить чи новина правдива, чи фейк.

Розпізнання достовірної інформації та фактчекінг – це важливі навички в епоху інформаційного перенасичення. Ось ключові етапи перевірки фактів, які допоможуть уникнути дезінформації:

1. Аналіз джерела інформації:

• Хто є автором? Чи це авторитетне джерело? Чи є автор відомим журналістом або науковцем? Чи підписаний матеріал ім’ям реальної людини?
• Де опубліковано? Варто довіряти офіційним, перевіреним джерелам або ЗМІ з «білого» списку. Підозрілі блоги, сайти без реєстрації або з численними помилками мають викликати сумніви.
• Репутація джерела. Якщо джерело часто викривали у фейках або маніпуляціях, йому не слід довіряти.

Інститут масової інформації (ІМІ) двічі на рік формує «білий» список загальноукраїнських медіа. За підсумками другого півріччя 2024 року до «білого» списку увійшли 13 медіа: «Суспільне», «Радіо Свобода», «Українська правда», «Бабель», «Громадське», «Тексти», «ZN.ua», «Еспресо», «Слово і діло», «Український тиждень», «Громадське радіо», «NV» та «Ґрати». Також ІМІ щороку формує складає регіональних ЗМІ, які дотримуються професійних стандартів. За підсумками дослідження формується мапа рекомендованих медіа України.

2. Зміст інформації

• Чи є сенсаційність? Якщо текст виглядає надто емоційним, використовуються слова «шок», «сенсація», – це вказує на маніпуляції.
• Чи є факти? Достовірна інформація ґрунтується на фактах, а не на здогадках чи особистих думках.
• Чи наведено джерела? Надійні матеріали містять посилання на документи, офіційні заяви чи дослідження.

3. Перевірка дат та подій

• Чи актуальна інформація? Старі новини або вирвані з контексту цитати можуть подаватися як нові. Завжди звертайте увагу на дату публікації.
• Чи підтверджуються події? Спробуйте знайти згадку про подію у кількох незалежних джерелах. Якщо інформація є лише в одному джерелі – це підозріло.

4. Перевірка зображень і відео

• Використання інструментів для зворотного пошуку зображень. Сервіси, як-от Google Images, TinEye, дозволяють знайти оригінал зображення. З’ясуйте, чи зображення відповідає контексту, в якому його подано.
• Чи є монтаж? Звертайте увагу на неприродні деталі або погану якість відео, що може свідчити про діпфейк.

5. Аналіз посилань і цитат

• Чи дійсно цитати належать зазначеним особам? Варто шукати підтвердження, наприклад, у перевірених інтерв’ю або офіційних заявах.
• Чи є перехід за посиланнями? Якщо посилання ведуть на сайти з сумнівною репутацією або не працюють – це червоний сигнал.

6. Довіряйте логіці

• Чи є історія правдоподібною? Якщо щось здається надто фантастичним або нелогічним, це може бути вигадкою.
• Перевіряйте емоційний вплив. Інформація, що провокує сильні емоції (страх, ненависть), часто є маніпулятивною.

Платформи, які розвінчують фейки

 В Україні з’являється все більше сайтів, які моніторять новини і виявляють фейкові. Фактчекери наводять дані і аналізують тексти, щоб показати походження дезінформації і її мету.

З березня 2014 року працює сайт «StopFake», спеціально створений для викриття неправдивої інформації про Україну та інші держави. Ініціаторами стали викладачі, випускники та студенти Могилянської школи журналістики. Пізніше до проєкту долучилися журналісти, редактори, програмісти, перекладачі, які розвінчували фейки про Крим і війну на Донбасі.

Спочатку основною метою спільноти було перевірка і спростування перекрученої у ЗМІ інформації і пропаганди про те, що відбувається в Україні. Надалі проєкт перетворився в інформаційний хаб, де аналізується таке явище як кремлівська пропаганда. Фактчекінговий проєкт «StopFake» запустив телеграм-бот для автоматичної перевірки фейків – @StopFakeUkraine_bot. Бот дозволяє перевіряти інформацію в текстовому, аудіо- та відеоформатах.

Центр протидії дезінформації (ЦПД) – це державна ініціатива, спрямована на виявлення та спростування фейків. ЦПД є робочим органом Ради національної безпеки і оборони України. Фахівці ЦПД аналізують поширені міфи, досліджують маніпуляції та спростовують їх, пояснюють терміни, принципи та механізми дезінформації. На сайті органу є окремі розділи з лаконічними спростуваннями.

По той бік новин – це незалежна інформаційна кампанія з медіаграмотності, фактчекінгу та розвитку критичного мислення, яку впроваджує «Інститут розвитку регіональної преси» з 1 серпня 2018 року. Фактчекери просто й зрозуміло пояснюють, як працюють маніпуляції, навчають розпізнавати дезінформацію та спростовують фейки, які українці щодня бачать у соціальних мережах та навіть у ЗМІ. Ініціатива прагне запобігти поширенню дезінформації та розвивати активну спільноту користувачів медіа.

VoxCheck – це фактчекінговий проєкт незалежної аналітичної платформи «Вокс Україна». Фактчекери викривають брехню, маніпуляції та російську пропаганду не лише в Україні, але й за її межами. Нині у базі проєкту близько 1600 спростованих фейків. До речі, «Вокс Чек» є членом фактчекінгової програми Facebook, у межах якої маркують та спростовують неправдивий контент, який поширюють користувачі платформи.

Проєкт з моніторингу дезінформації від «Текстів», де журналісти відстежують тренди російської дезінформації про війну або її наслідків для росії, на російських та окупаційних сайтах, аналізують кількість згадок певних тем і роблять висновки, якими діляться зі своїми читачами.

Проєкт дуже вдало показує етапи створення фейка на прикладі новини про обстріл градирні Запорізької АЕС українським дроном. У матеріалі йдеться, що ввечері 11 серпня над одним із об’єктів окупованої росіянами ЗАЕС – градирнею – здійнялася хмара чорного диму. Одним із найперших російських пропагандистів, хто повідомив про інцидент та зазначив про нібито «обстріл» ЗАЕС, був керівник окупаційної влади Запоріжжя Євген Балицький.

А вже за годину вся російська пропагандистська вертикаль вибухнула новиною про запущені Україною «дрони», причому росіяни вже чітко знали, що «дрон» був запущений із Нікополя. Одночасний виплеск різного штибу пропагандистів може свідчити лише про одне – план інформаційної атаки був підготовлений до інциденту.

«Тексти» поцікавилися, що бачили й знають про ці події самі мешканці Енергодара в коментарях соцмереж. «В Енергодарі тупо запах горілих шин. Я цей запах ні з чим не переплутаю», – пише один із них. «Запах асоціюється із запахом горілих шин», – пише інший. «Як ви вже дістали, у місті справді смердить», – пише ще один мешканець Енергодара.

Усе це дуже корелюється з інформацією голови Нікопольської районної державної адміністрації Євгена Євтушенка про те, що окупанти підпалили в градирні автомобільні шини у великій кількості.

Розвінчання фейків за методом сендвіча

Існує неправильне твердження, що розвінчання фейкової новини приверне увагу до брехні, тому фейки слід просто ігнорувати. Але в сучасному світі маніпуляції, якщо їх не виявляти, набирають все більшого розголосу і масштабів, тому розуміючи, що новина є неправдивою, потрібно докласти зусиль і розповісти, як насправді. Але розвінчувати дезінформацію слід у певній послідовності, зокрема за методом «сендвіча». Це стратегія ефективного спростування фейків. Його назва походить від структури, що нагадує сендвіч.

Перший шар: правда. Починайте із чіткого та зрозумілого твердження достовірного факту. Це створює базу для пояснення.

Наприклад: Усі офіційні заяви МАГАТЕ щодо атаки безпілотників на ЗАЕС не містять конкретних звинувачень на адресу росії чи України, вони є нейтральними.

Середина: спростування фейку. Подайте фейкову інформацію, але лише для того, щоб її заперечити чи пояснити її неправдивість.

Наприклад: «Деякі джерела поширюють неправдиву інформацію, що українські військові завдали удару дроном-камікадзе по автомобілю експертів МАГАТЕ на шляху до ЗАЕС, незважаючи на режим припинення вогню. Про це повідомляє голова агентства МАГАТЕ Рафаель Гроссі. Це не відповідає дійсності»

Останній шар: знову правда. Завершіть повторним акцентом на достовірних даних, щоб посилити враження та закріпити правду в свідомості читача.

У вівторок, 10 грудня 2024 року, у МАГАТЕ справді заявили про те, що дрон-камікадзе вразив та «серйозно пошкодив» їхній службовий автомобіль. «Як генеральний директор МАГАТЕ, я рішуче засуджую цей напад на співробітників МАГАТЕ… На щастя, жертв немає, і наші групи в безпеці. Ротацію завершено… Я вже говорив у минулому, що атакувати атомну електростанцію не можна. Нападати на тих, хто дбає про ядерну безпеку та безпеку цих станцій, також абсолютно неприйнятно», — все, що про цей випадок сказав голова МАГАТЕ.

Отже, в підсумку, передивляючись новини, застосовуйте практичний підхід:

1. Знайшли новину? Зупиніться, не поширюйте її відразу.
2. Перевірте кілька джерел.
3. Застосуйте інструменти перевірки зображень або відео.
4. Поставте собі питання: «Чому це повідомлення з’явилося саме зараз?»
5. Якщо дізнались правдиву інформацію, зробіть розвінчання фейка за методом «сендвіча» і опублікуйте в соцмережах.

Дотримуючись цих етапів, ви зможете значно знизити ризик поширення неправдивої інформації та стати свідомим споживачем новин.

Редакція вебсайту Uatom.org