Спорудження ЦСВЯП вигідніше пристанційних сховищ

На сьогодні в Чорнобильській зоні відчуження активними темпами ведуться роботи зі спорудження централізованого сховища для відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП) трьох вітчизняних АЕС. Питання зведення сховища було й лишається резонансним в Україні. В експертному середовищі побутує дві точки зору: більшість фахівців підтримують спорудження ЦСВЯП, проте є й ті, хто вважає будівництво пристанційних сховищ на майданчиках Рівненської, Южно-Української та Хмельницької АЕС більш доцільним.

Розібратися в ситуації, з’ясувати, чому Україна обрала шлях зведення саме централізованого сховища, редакції веб-сайту Uatom.org вдалося, поспілкувавшись із генеральним директором «Атомпроектінжиніринг» Олександром Рибчуком.

Олександр Рибчук, генеральний директор «Атомпроектінжиніринг»

– Які переваги має ЦСВЯП у порівнянні з пристанційними сховищами?

Порівняння варіантів централізованого сховища та пристанційних було виконано на стадії техніко-економічного обґрунтування будівництва ЦСВЯП. Переваг спорудження централізованого сховища було значно більше. Серед основних: безпека зберігання відпрацьованого ядерного палива (ВЯП) й відсутність потреби в демонтажі пристанційних сховищ при завершенні діяльності АЕС. Прийде час, коли сьогоднішні українські атомні станції будуть виведені з експлуатації. Постає питання, що робити зі сховищами ВЯП, які там лишаються? ВЯП необхідно кудись транспортувати. Отже, перевезення ВЯП з пристанційних сховищ в інше визначене місце ­– це лише питання часу, а з економічної та безпекової точок зору – це не вигідно.

– Транспортувати ВЯП з АЕС доведеться у будь-якому разі. Зарубіжні експерти вважають це основним недоліком централізованих сховищ. Яким чином забезпечуватиметься безпека перевезень?

Транспортування ВЯП територією України відбувається вже майже 30 років, з моменту становлення атомної енергетики в Україні та східноєвропейських державах. Щорічно відпрацьоване ядерне паливо з трьох вітчизняних АЕС вивозиться на зберігання та переробку до Російської Федерації. Жодних нарікань на безпеку перевезень не було. Жодного випадку, що давав би підстави вважати схему транспортування небезпечною – також.

Перевезення ВЯП від атомних станцій до ЦСВЯП буде ще більш сучасним й відповідатиме кращим міжнародним стандартам. При цьому вимоги українських норм та правил з безпеки перевезень радіоактивних матеріалів вже сьогодні є такими ж жорсткими, як норми МАГАТЕ, США та ЄС.

– За технологічною складовою, чи є якісь відмінності між централізованим сховищем та пристанційним? Чим ЦСВЯП у зоні відчуження відрізнятиметься від вже існуючого сховища на Запорізькій АЕС?

Централізоване сховище в Чорнобильській зоні відчуження буде більш сучасним, ніж сховище на майданчику Запорізької АЕС. Системи зберігання відпрацьованого ядерного палива ЦСВЯП розраховані на 100 років або навіть більше. Застосовуватиметься у них двох-бар’єрна ізоляція відпрацьованого палива від навколишнього середовища (на сьогодні всі сховища ВЯП в інших країнах використовують рішення з одно-бар’єрною ізоляцією), а саме ВЯП буде знаходитись в середовищі газу (гелію), що забезпечуватиме дуже високу якість зберігання.

– Дотепер ВЯП з України вивозиться на переробку та тимчасове зберігання до Російської Федерації. Загалом, які переваги будівництва власного сховища для відпрацьованого ядерного палива?

На сьогодні практично кожна країна, що розвиває ядерну енергетику вже збудувала й успішно експлуатує сховища для відпрацьованого ядерного палива. Чехи, словаки, угорці мають власні сховища, тож, припинили відправляти ВЯП до Росії. Для України спорудження ЦСВЯП – це посилення енергетичної безпеки держави, в першу чергу. Крім того, це чудова можливість зменшити витрати у цій галузі. Нагадаю, щороку ми витрачаємо близько 150-200 мільйонів доларів на вивезення відпрацьованого ядерного палива на зберігання та переробку до РФ.

Не менш важливим питанням є подальше зберігання високоактивних радіоактивних відходів від переробки ВЯП з енергоблоків ВВЕР-440 (1 та 2 енергоблоки РАЕС), щодо яких є вірогідність надходження в Україну  на вимогу відповідних російських підприємств.

– Зберігання радіоактивних відходів у ЦСВЯП не передбачено?

Ні.

– Після введення ЦСВЯП у експлуатацію, чи прийматиметься на зберігання відпрацьоване ядерне паливо з інших країн?

Ні, ВЯП з інших країн на зберігання в ЦСВЯП не прийматиметься. НАЕК «Енергоатом» компанія, що неухильно дотримується законів. Законом України про розміщення, проектування та будівництво ЦСВЯП визначено, що призначення цього сховища – тільки для зберігання палива з вітчизняних АЕС.

– Гаразд, на сьогоднішній день національним законодавством заборонено ввезення радіоактивних відходів для їх зберігання чи переробки. Також, діють міжнародні конвенції, якими, зокрема, передбачено, що кожна країна, що експлуатує атомну енергетику, зобов’язана зберігати напрацьовані на АЕС радіоактивні матеріали на власній території. Чи можуть бути внесені зміни у відповідне законодавство, внаслідок чого територія Чорнобильської зони відчуження перетвориться у сховище не лише ВЯП українського походження, а й напрацьованого на закордонних АЕС?

Наскільки мені відомо, у експертному середовищі ця тема не обговорюється. Відсутні будь-які ідеї чи пропозиції за напрямом, у тому числі, від закордонних АЕС. Крім того, такий сценарій суперечить концепції розвитку Чорнобильської зони відчуження.

Як на мене, в даному контексті також важливо враховувати той факт, що відпрацьоване ядерне паливо зберігає солідний енергетичний ресурс для майбутніх поколінь. Переважна більшість країн з атомною енергетикою воліють зберігати ВЯП на своїй території і збудували власні сховища, тож, необхідності віддавати ВЯП на зберігання в Україну в них немає.

– На скільки років розраховане централізоване сховище для відпрацьованого ядерного палива? Скільки касет зможе вмістити? Чи вистачить цього для усіх українських АЕС, враховуючи процес продовження термінів експлуатації?

За проектом, протягом 50 років ЦСВЯП наповнюватиметься, як мінімум, 50 років потому – експлуатуватиметься в пасивному режимі (зберігатиметься). Далі необхідно проводити відповідні дослідження, аби з’ясувати, що робити зі сховищем в подальшому. Враховуючи те, що технологічна схема ЦСВЯП розрахована на дуже високий рівень якості зберігання, дуже ймовірно, що термін експлуатації ЦСВЯП буде продовжено.

Місткість ЦСВЯП спроектована, щоб задовольнити потреби у зберіганні ядерного палива з трьох українських АЕС з урахуванням можливого продовження терміну їх експлуатації.

– Чи варто в Україні будувати геологічне сховище?

Що стосується відпрацьованого ядерного палива, то, споруджуючи ЦСВЯП, ми на довгий період часу вирішуємо проблему зі зберіганням. Що стосується радіоактивних відходів, наскільки мені відомо, питання наразі опрацьовується, у Чорнобильській зоні відчуження є і будуються відповідні сховища. Щодо захоронення РАВ у геологічних формаціях, можливо, в подальшому відповідно вітчизняної стратегії поводження з радіоактивними відходами будуть прийняті відповідні рішення.

– На Вашу думку, як здолати радіофобію суспільства?

Я вважаю, радіофобія в Україні – надто перебільшена, тому необхідно вести системну роз’яснювальну роботу. У нас є значно серйозніші проблеми, які потребують вирішення. Вітчизняна теплова енергетика вивільняє мільйони тонн шламу, з підвищеним вмістом природних радіонуклідів. Негативний вплив на населення від цього – колосальний. Хімічне забруднення, забруднення водоймищ, надзвичайна кількість сміття, відсутність чистої води – ось про що слід турбуватись у першу чергу. Паніка радіаційної загрози нагнітається з єдиною метою, щоб відвернути увагу від справжніх, більш нагальних проблем.

 – Чому Сполучені Штати Америки обрали пристанційні сховища для зберігання ВЯП?

Атомні станції США здебільшого належать приватним енергетичним компаніям, для кожної з них окремо будівництво централізованого сховища було фінансово неможливим. Тому кожна компанія вирішувала питання зберігання, будуючи маленьке сховище поряд з АЕС.

Насправді, на сьогодні для них це є більше проблемою, ніж перевагою. Декілька реакторів вже закрито, рано чи пізно інші атомні станції виводитимуться з експлуатації. Що робити з ВЯП – питання не вирішене. За логікою воно повинне транспортуватися до централізованого сховища, якого на часі у США немає.

На відміну від США ми йдемо оптимальнішим шляхом, будуючи ЦСВЯП, й маємо шанс не допустити зроблених іншими помилок. Наскільки мені відомо, наш досвід уже застосовується у проекті приватного централізованого сховища, що наразі розробляється і ліцензується у США.

Редакція веб-сайту Uatom.org