Як працюють з громадськістю Аргентинський, Канадський та Словацький регулятори

В Україні обізнаність населення, що стосується питань ядерної та радіаційної безпеки – прагне бажати кращого. Це підтверджують соціологічні опитування, що проводяться вітчизняними громадськими організаціями з метою з’ясування реального стану справ.

Зі слів Голови Координаційної ради Всеукраїнської екологічної громадської організації «МАМА-86» Ганни Голубовської-Онісімової, за результатами опитувань мешканців міст-супутників АЕС ситуація з обізнаністю громади – ідентична. Рівень поінформованості населення у сфері ядерної та радіаційної безпеки – доволі низький.

Редакція веб-сайту Uatom.org поспілкувалася з прес-секретарями Аргентинського, Канадського та Словацького ядерних регуляторів і з’ясувала, як вони підвищують обізнаність громадськості у галузі.

– Я працюю керівником відділу комунікацій Органу ядерної безпеки Аргентини (Autoridad Regulatoria Nuclear, ARN) більше двох років. До цього я працювала спеціалістом зі зв’язків з громадськістю у приватних підприємствах, а також інших галузях, пов’язаних з електрикою та постачанням питної води.

ARN – це національна урядова організація, що відповідає за регулювання ядерної діяльності в Аргентині, контролює усі питання, пов’язані з ядерною та радіаційною безпекою, гарантіями безпеки, фізичним захистом та ядерною захищеністю. Як регулюючий орган, ми забезпечуємо нагляд та контроль за більш ніж 1200 установками по всій країні. Установки, які регулюються ARN, мають різні цілі, серед яких виробництво енергії, виготовлення паливних елементів для ядерних реакторів, виробництво радіоізотопів, радіоактивних джерел, безпека медичних поставок та використання іонізуючого випромінювання в медицині та промисловості, а також прикладні дослідження.

На часі в Аргентині експлуатуються три атомні електростанції (Атуча І, Атуча ІІ та Ембальсе). АЕС Ембальсе була зупинена 31 грудня 2015 року, зараз проводяться заходи для продовження термінів експлуатації. Це буде перший досвід продовження експлуатації АЕС у нашій країні.

– Чи важлива для ARN співпраця з громадськими організаціями та ЗМІ?

– Так, це дуже важлива задача регулятора, хоча її мета – не в пропагуванні ядерної промисловості, будь-яких технологій або ж видів палива. Нашою метою є безпека. Ми забезпечуємо контроль за установками. Таким чином, зв’язок із громадськими організаціями та ЗМІ має бути надійним джерелом інформації. Ми віримо, що зацікавлені сторони мають чітко і правильно розуміти доцільність регулюючої діяльності.

– Як суспільство ставиться до діяльності ARN?

– Ми маємо дві різні думки. Місцеві жителі, які десятиліттями живуть поряд з АЕС та добре нас знають, чудово обізнані з ядерними технологіями. Більш широка громадськість має менше знань про АЕС, ядерні організації та регулюючий орган. Наприклад, у них немає інформації про безпеку, регулюючі процеси або стандарти. Ми працюємо над тим, щоб поліпшити їх поінформованість.

– Яких заходів вживає ARN для покращення обізнаності суспільства?

– Кожного року ARN організовує інформативні відкриті переговори з суспільством – органами влади, громадськістю, школами та представниками сусідніх країн в рамках щорічного відпрацювання плану аварійних заходів (моделювання).

Що стосується цифрового простору, у 2016 році ми запустили спеціальний розділ на нашому веб-сайті для розміщення технічних звітів з радіологічних та ядерних подій, а у 2015 році – відкрили офіційну сторінку у соціальній мережі Facebook, у якої в Аргентині дуже багато послідовників. Присутність ARN у соціальних мережах забезпечує нові канали зв’язку для розповсюдження інформації про регулюючу діяльність, важливі новини ядерної промисловості, події та заходи, а також дає громадськості більше можливостей для спілкування, надання пропозицій та коментарів.

– Скільки людей працює в Органі ядерного регулювання Аргентини?

 – Станом на 2016 рік в ARN працює 460 чоловік, десять з яких працюють у моєму відділі.

– Як часто представники ARN беруть участь у телевізійних передачах та радіо-програмах?

– Окрім мене, зазвичай від імені нашої організації виступає хтось із Ради директорів або технічних спеціалістів. Приблизно раз на місяць хтось із нас бере участь у радіо або телевізійних програмах. Тим не менш, ми отримуємо набагато більше запитів від веб-сайтів, а також від друкованих засобів масової інформації у цій сфері.

– Чи стикалися ви з випадками, коли ЗМІ спотворювали інформацію? Яких заходів ви вживали?

– Так, у нас були такі випадки. В Аргентині працюють багато журналістів загального профілю та значно менше журналістів наукового і технічного профілю, через що виникає безліч непорозумінь щодо ядерних технологій, реальних ризиків та радіаційної безпеки. З мого досвіду, кожна відповідь пресі має надаватися відповідно до профілю та розуміння журналіста, наприклад, за необхідності слід надавати більше пояснень стосовно регулюючих процесів, ліцензій, радіації, моніторингу стану навколишнього середовища та інших питань. Я мушу визнати, що це достатньо складна робота, оскільки в Аргентині на зміну одним журналістам постійно приходять інші.

Лаура Андерсон, головний консультант відділу стратегічних комунікацій, Комісія з ядерної безпеки Канади (CNSC)

– Чи не могли б ви коротко описати ваш досвід роботи у сфері ядерної та радіаційної безпеки?

– Я працюю в Комісії з ядерної безпеки Канади (CNSC) більше дев’яти років. У відділі питань регулювання, стратегічних та електронних зв’язків працює 15 чоловік, 8 з яких у моїй команді. CNSC регулює використання ядерної енергії та матеріалів для забезпечення безпеки та охорони навколишнього середовища. Ми також відповідальні за розповсюдження об’єктивної наукової й технічної інформації. Ми не виступаємо ані за ядерні технології, ані проти них. Ми виступаємо за безпеку.

– Яким чином ви співпрацюєте зі ЗМІ?

– У нас є багато способів зв’язку з громадськістю та зацікавленими сторонами.Ми маємо список підписки по електронній пошті, в який занесено 3900 осіб та організацій. Усі ці люди підписалися на отримання інформації від нашої організації. Ми розповсюджуємо інформацію про діяльність Комісії, публікації, консультації, регулюючі заходи, презентації, зроблені нашим персоналом, а також наукову та дослідницьку діяльність. Ми також розробляємо та ділимося відеоматеріалами та інфографікою про радіаційну та ядерну безпеку АЕС.На нашому веб-сайті надано комплексну інформацію про весь ядерний паливний цикл. Для більшої прозорості, ми транслюємо наші слухання та зустрічі Комісії на веб-сайті, щоб кожен бажаючий міг їх подивитися наживо.

Крім того, в нас є аккаунти в мережах Twitter, Facebook та YouTube для нашої аудиторії. Одне з наших відео на каналі YouTube зібрало більше 275000 переглядів. Це друге за популярністю відео про основи радіації у мережі YouTube.

– Чи були у CNSC колись конфліктні ситуації з громадськими організаціями або екологами?

– Комісія з ядерної безпеки Канади регулярно взаємодіє з громадськими організаціями та запрошує їх брати участь у своїй діяльності. Все, що ми робимо, ми робимо прозоро. У Комісії проходять відкриті слухання, на яких ми приймаємо рішення щодо ліцензування ядерних установок. Таким чином, ми запрошуємо представників громадськості, включаючи громадські організації, брати участь в таких слуханнях.

-Чи організовуєте ви якісь рекламні кампанії для суспільства на випадок надзвичайної ситуації?

– Готовність до виникнення надзвичайної ситуації є невід’ємною частиною відповідальної ядерного регулятора. CNSC має комплексну програму готовності до надзвичайних ситуацій та співпрацює з експлуатуючими організаціями в ядерній сфері, муніципальними, обласними і федеральними державними установами, службами швидкого реагування та міжнародними організаціями.

Відповідно до умов ліцензій усі оператори АЕС та великих ядерних установок повинні мати такі плани реагування на випадок надзвичайних ситуацій. Команда експертів CNSC проводить аналіз планів реагування ліцензіатів, здійснює перевірки, а також аналіз та оцінку навчань на випадок аварійної ситуації для підтвердження спроможності ліцензіата належним чином реагувати на аварійні ситуації.

Надання громадськості інформацію про аварійну готовність залишається в юрисдикції органів місцевого самоврядування.

– Чи не могли б ви коротко описати ваш досвід роботи у сфері ядерної та радіаційної безпеки?

– Коли мені було 22 роки і я вчилася в університеті, я працювала в інформаційному відділі Міністерства юстиції Словацької Республіки. Для мене це був цікавий досвід. З 2013 року я виступаю офіційним представником UJD і дуже цим пишаюся. На початку було трохи складно призвичаїтися до специфічної експертної тематики. Це був величезний виклик для мене навчитися інтерпретувати технічну інформацію в зрозумілу для громадськості. Судячи з минуло досвіду, а також позитивних відгуків від журналістів, думаю, я досить непогано з цим справляюся і це робить мене щасливою.

Як на мене, спілкування – це один із найважливіших і в той же час найскладніших процесів у світі. Я переконана, що 99% стосунків, особистих, професійних чи будь-яких інших, залежать від спілкування. Власну місію я вбачаю саме у спілкуванні, тому намагаюся постійно навчатися новому й поглиблювати свої знання. Така можливість у мене є, за що я щиро вдячна Органу ядерного регулювання Словаччини, оскільки він докладає багато зусиль для навчання співробітників.

– Яким чином Орган ядерного регулювання Словаччини співпрацює з громадськими організаціями?

– Відкрите спілкування з громадськістю є дуже важливим для нас. Постійний зв’язок у вигляді прес-релізів, розміщення даних у соціальних мережах (Facebook), а також регулярного оновлення інформації на нашому веб-сайті, дає нам можливість збудувати позитивні відносини з громадськістю та ЗМІ, а також інформувати населення про діяльність Органу ядерного регулювання.

– Що ви можете розповісти про співпрацю зі ЗМІ?

– Це є частиною нашої комунікаційної стратегії. Нашою основною метою є інформування вітчизняного, а також зарубіжного населення про події в рамках компетенції Органу шляхом надання достовірної, об’єктивної та комплексної інформації.

– Чи стикалися ви з випадками, коли ЗМІ спотворювали інформацію? Яких заходів ви вживали?

– За час моєї роботи в Органі ядерного регулювання я жодного разу не стикалася з такою «конфліктною ситуацією», коли журналісти спотворювали інформацію, яку ми їм надавали. Хоча були випадки, коли журналісти свідомо “вихоплювали” деяку інформацію з контексту, що мало негативні наслідки для діяльності Органу. Особисто я дуже шкодувала про такі ситуації, проте ця інформація не могла завдати суттєвої шкоди ядерній безпеці, оскільки вона не була настільки важливою. Як ми реагуємо? Зазвичай в таких випадках ми випускаємо прес-реліз й публікуємо його на нашому веб-сайті, таким чином спростовуючи неправдиві дані.

– Чи організовуєте ви кампанії з підвищення рівня обізнаності громадськості?

– Так, в рамках нашої освітньої діяльності ми регулярно організовуємо зустрічі зі студентами середніх шкіл, де знайомимо їх з нашим регулюючим органом та його діяльністю.

Ми також хотіли б взяти участь у найбільшому та найпопулярнішому фестивалі Словаччини «POHODA», який проводиться щорічно. В рамках фестивалю організовуються різні дискусії та обговорення, що переважно відвідують люди у віковій категорії від 25 до 40 років, які, власне, і є нашою цільовою аудиторією у контексті підвищення обізнаності про діяльність Органу ядерного регулювання.

– Скільки людей працює в прес-службі Органу ядерного регулювання Словаччини? Які їх основні завдання?

– У нашій організації немає відділу зі зв’язків з громадськістю. Зовнішня комунікація належить до відповідальності головного управління Органу ядерного регулювання, яке безпосередньо підпорядковується голові.

Я відповідаю за зв’язки з громадськістю та ЗМІ. У співпраці з зовнішньою компанією я розробила комунікаційну стратегію спеціально для нашого Органу. Я підтримую постійний зв’язок з журналістами, організовую прес-конференції, публікую інформацію про діяльність представників Органу (прес-релізи), забезпечую моніторинг медіа, фотографічну документацію зовнішніх та внутрішніх подій. Я готую та відповідаю за контракти, пов’язані з комунікаційною діяльністю, забезпечую зв’язок з використанням соціальних мереж (Facebook), відповідаю на запити відповідно до закону про вільний доступ до інформації, також готую щорічні звіти та інформаційні матеріали Органу.

До того ж, я несу відповідальність за наповнення веб-сайту Органу. У 2012 році я займалась реорганізацією веб-сайту, проте інформаційні технології розвиваються дуже швидко, тому ми вирішили створити кардинально новий веб-сайт, який є більш прозорим та пристосованим до нашого важкого сьогодення.

Наразі я працюю над підготовкою нового бренд-буку Органу.

Я вважаю, доволі успішним проектом – встановлення інформаційного кіоску в нашому головному офісі. Він використовується в якості дошки оголошень. Кожен може підійти та переглянути наш веб-сайт, рішення Органу та адміністративні провадження. Оскільки він знаходиться ззовні будівлі, він доступний 24 години на добу.

– В Україні рівень обізнаності населення у сфері ядерної та радіаційної безпеки є надзвичайно низьким. Яка ситуація з цим у Словацькій Республіці?

– Кожного року ми організовуємо опитування щодо інформування населення у сфері ядерної безпеки Словаччини.

Опитування проводяться на національному рівні – на всій території Словаччини, а також там, де розміщені атомні електростанції (Моховце та Богуніце). Нещодавнє опитування у 2016 році показало, що рівень поінформованості порівняно з попередніми результатами опитувань трохи знизився.

Однак, я не вважаю це негативним досвідом; це поштовх для підвищення рівня обізнаності населення. Іншим баченням ситуації є те, що завдяки діяльності Органу атомні електростанції у Словаччині працюють на достатньо безпечному та надійному рівні, тому люди і не помічають цього.

– Чиїм завданням є підвищення обізнаності населення у сфері ядерної та радіаційної безпеки?

– Я думаю, що підвищення обізнаності та поінформованості населення про ядерну та радіаційну безпеку має забезпечуватися спільними зусиллями державних органів та операторів атомних електростанцій та установок у Словаччині, а також тих, хто вважає, що він має бути залучений до такої діяльності (неурядові організації, громадськість, тощо).

І знову ж таки, повертаючись до того, що я вже казала: головне – це спільна робота.

Редакція веб-сайту Uatom.org