Відкриття Антуаном Анрі Беккерелем радіоактивності в 1896 році стало значним досягненням. До сьогоднішнього дня радіоактивні матеріали знаходять своє застосування в медицині, сільському господарстві, важкій промисловості, виробництві електроенергії, тощо. Але не дивлячись на широкий спектр використання радіоактивності в корисних цілях, існує й протилежна сторона даного відкриття – зловживання іонізуючого випромінювання, що може призвести до опіків, променевої хвороби, смерті, захворювання на рак, виникнення пухлин та генетичних мутацій. Джерелом іонізуючого випромінювання (ДІВ) є фізичний об’єкт, крім ядерних установок, що містить радіоактивну речовину, або технічний пристрій, який створює або за певних умов може створювати іонізуюче випромінювання. Для того, щоб забезпечити дотримання допустимих меж радіаційного впливу на персонал, населення та навколишнє природне середовище, встановлених нормами, правилами та стандартами з безпеки існує державний регулюючий контроль.

Ті радіоактивні джерела, які не перебувають або ніколи не були під регулюючим контролем, або були залишені без нагляду, загублені, поміщені в неналежне місце, передані без належного державного дозволу або викрадені називаються «покинутими джерелами» (orphan sources).


«Покинуті джерела» означає такі ДІВ, які не перебувають під державним регуляторним контролем внаслідок того, що вони ніколи не перебували під регуляторним контролем, або через те, що їх було покинуто, загублено, розміщено не на місці, викрадено чи передано без належного офіційного дозволу.


Проблема «покинутих джерел» полягає в їх потенційній небезпеці для здоров’я населення та складності їх виявлення. Джерела іонізуючого випромінювання, як правило, знаходяться в металевих контейнерах з товстими стінками, що ускладнює можливість ідентифікувати відповідним обладнанням наявність всередині радіоактивного джерела. Крім того, вони представляють собою предмети різної форми та величини, в результаті часто опиняються об’єктами інтересу різних груп населення з різними цілями.

Гама-терапевтичний апарат ЛУЧ-1 (Містить півтони збідненого урану, в середині може бути джерело кобальт-60, Активність 4800Кі.)

Потрапляння «покинутого джерела» до рук пересічного громадянина може призвести до катастрофічних наслідків. Прикладом подібної ситуації може слугувати випадок радіоактивного забруднення, що стався у 1987 році в місті Гоянія, Бразилія. Елемент установки для радіотерапії, де знаходився радіоактивний ізотоп цезій-137, після крадіжки був викинутий зловмисниками на звалище. Після чого, дане джерело було знайдене місцевим громадянином, дії якого, при необережному поводженню з ним, призвели до розповсюдження радіоактивного забруднення, як наслідок – чотири чоловіки померли від радіоактивного зараження, а територія, де знаходилось дане джерело, не придатна до життя наступні 300 років.

Попередження появи «покинутих джерел»

Беручи до уваги вищезгадану інформацію, закономірним є необхідністьпопередження появи «покинутих джерел». Одними з основних заходів попередження є:

  • забезпечення дозвільного принципу використання джерел (тобто використовувати радіоактивне джерело можуть тільки особи або підприємства, які довели державі, що можуть забезпечити безпеку та захищеність джерела),
  • облік та контроль радіоактивних джерел.

Відповідно, в Україні використання ядерних установок та джерел іонізуючого випромінювання в Україні основане на дозвільному принципі. Державна інспекція ядерного регулювання України уповноважена видавати дозвіл на кожен окремий вид діяльності, що пов’язаний з використанням радіоактивного матеріалу, зокрема – ліцензію на використання джерела іонізуючого випромінювання (ДІВ).

Відповідно до Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» державна реєстрація джерел іонізуючого випромінювання є обов’язковою і таким чином, забезпечено облік та контроль за місцезнаходженням та переміщенням джерел. Відповідно до інформації, озвученої на міжнародному семінарі «Регулювання «покинутих» та вразливих джерел. Досвід та перспективи України», що проходив вкінці 2012 року в м. Києві, станом на грудень 2012 року в Державному регістрі ДІВ України, де фіксуються всі джерела і операції з ними, зареєстровано 12 462 радіоактивних джерел і 15 838 генеруючих пристроїв. Необхідно відзначити, що згідно з положенням про Державний регістр джерел іонізуючого випромінювання і порядок оплати послуг з їх реєстрації затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 серпня 1997 р. № 847, державний регістр ДІВ – єдина державна система обліку і контролю джерел іонізуючого випромінювання, діяльність з якими не звільняється від регулюючого контролю і які вироблені на території України або ввезені чи вивезені через державний кордон, а також власників цих ДІВ, юридичних і фізичних осіб, за якими ДІВ закріплені на праві повного господарського відання або оперативного управління чи знаходяться у їх володінні і користуванні на інших підставах. Важливим є той факт, що серед близько 500 тис. джерел іонізуючого випромінювання, що на разі знаходяться в Україні, більше 450 тис. шт. вже виведені з експлуатації, знаходяться на зберіганні в державних підприємствах по поводженню з радіоактивними відходами та обліковуються в Державному реєстрі радіоактивних відходів.

Таким чином, з моменту створення повноцінної системи державного регулювання, включаючи облік та контроль джерел, можливість виникнення покинутих ДІВ мінімізована.

Іншим методом попередження є протидія потенційній загрозі, що існуючі ДІВ можуть перейти у розряд «покинутих». Джерела, які можуть стати покинутими визначають як вразливі. Згідно з інформацією, представленою на міжнародному семінарі «Регулювання «покинутих» та вразливих джерел. Досвід та перспективи України», що проходив вкінці 2012 року в Києві, вразливі джерела – радіоактивні джерела, які в даний час знаходяться під контролем, але цей контроль, є недостатнім для постійного забезпечення безпеки і збереження. Перш за все, це ті джерела, що вже не використовуються, або не потрібні підприємствам. Регулюючий орган України обмежує терміни зберігання таких джерел та вимагає їх передачі на спеціалізовані підприємства, де забезпечено високий рівень безпеки та захищеності таких відпрацьованих джерел.

Особливу небезпеку представляють ті джерела, які належали підприємствам, що стали банкротами або фінансово не стабільні, таким чином не в змозі самостійно вирішити питання передачі таких джерел на спеціалізовані підприємства. Для вирішення даної проблеми існують міжнародні програми з американськими та німецькими партнерами. Дані програми направлені на те, щоб зібрати джерела з площадок та безпечно направити їх до спеціалізованих підприємств. В результаті, були досягнуті значні досягнення по виконанню даних програм та зібрана велика кількість джерел.

Датчик обледеніння типу РИО-3 (Можна зустріти на аеродромах, дахах будинків та в ремонтних майстернях)

Але є певна кількість джерел, що знаходиться поза межами контролю. Одна з причин подібної ситуації полягає у відсутності необхідності контролю певних джерел іонізуючого випромінювання в минулому та існування у минулому менш жорстких вимоги щодо контролю над певними джерелами. На сьогодні, даний підхід був докорінно змінений, і ті джерела, що знаходилися поза межами контролю, тепер є об’єктами обов’язкових реєстрації/ліцензування. Інша причина – втрата контролю над певними ДІВ по наступним причинам:

a. джерело було загублено;

b. джерело було вкрадено;

c. джерело було розміщене не у відповідному місці

Такі джерела необхідно виявляти (шукати).

Пошук «покинутих» ДІВ

Питання пошуку «покинутих» ДІВ в Україні займає важливе місце. В Україні існує два методи пошуку вже «покинутих» джерел: адміністративний та фізичний.

Пошук «покинутих» ДІВ вимагає системного підходу. В даному контекстіадміністративний метод відіграє важливу роль. Його застосування передбачає пошук інформації щодо «покинутих» джерел та проведення опитування, що дає можливість на початковій стадії створення системи по виявленню «покинутих» джерел для її ефективного функціонування зібрати необхідну інформацію.

В Україні даний метод не є ефективним, оскільки історично в державі процес регулювання за «покинутими» джерелами проходив на постійній основі, що практично унеможливило втрату інформації щодо місцезнаходження вищезгаданих джерел.

Таким чином, в Україні більше уваги приділяють фізичному пошуку, тобто пошуку джерел по їх фізичним характеристикам: зовнішній вигляд та випромінювання. Даний вид пошуку займає особливе місце на шляху до вирішення проблем з «покинутими» джерелами, оскільки ДІВ, в основному, знаходяться в металевих контейнерах, тому часто опиняються на металобрухті. Більше того, існує велика вірогідність їх подальшою переплавлення, що може призвести до значного радіаційного забруднення. Відповідно, саме даний вид пошук є найбільш ефективним.

Блок гама джерела

В рамках фізичного пошуку існує пасивна та активна системи пошуку «покинутих» ДІВ. Різниця між даними системами полягає в тому, що пасивна –передбачає пошук шляхом обладнання портальними моніторами усіх ключових точок, таких як: кордон, порти, підприємства з поводження з металобрухтом, особливо металургійних комбінатів та прикордонних пунктів. А системаактивного пошуку передбачає безпосередній обшук усіх підозрілих майданчиків з переносними приладами радіаційного контрою, при цьому можуть бути застосовані додаткові методи, як гамма аерозйомка та автомобільна гамма зйомка. На превеликий жаль, активний пошук потребує багато затрат, які Україна самостійно не в змозі покрити, тому виникає необхідність залучати міжнародну допомогу. У зв’язку з економічними проблемами в країнах світу, фінансову підтримку тяжко отримати, що блокує активний розвиток даної системи в Україні. Не дивлячись на це, в України є бажання зробити активний пошук більш ефективним, і почати цей процес планується з перевірок тих площадок, які були в військовому використанні та передані для громадського застосування. Додатково, для виконання поставленої цілі буде використовуватися також нова мобільна радіологічна лабораторія SONNI, що обладнана гамма-детектором.

Слід відмітити, що відповідно до висновку «Зеленої книги» (Консультацій щодо підвищення безпеки ДІВ в Україні від 01.03.2008 року) активний пошук – найбільш ефективний метод «генеральної «чистки» території країни» від «покинутих» ДІВ, оскільки система пасивного пошуку працює тільки в тому випадку, коли «покинуте» джерело досягає точки пасивного контролю, але при відсутності переміщення, виявити джерело можна тільки через активний пошук.

Не дивлячись на це, в даному контексті важливим є той факт, що пасивний пошук в Україні є багатобар’єрною системою контролю, яка складається з:

  1. Радіаційних моніторів та інших засобів радіаційного контролю, що існують на кордонах.
  2. Радіаційного контролю на підприємствах. На даний час активізувалося виявлення джерел, що раніше не обліковувалися підчас щорічних інвентаризацій ДІВ (проведення щорічних інвентаризацій є регулюючою вимогою).
  3. Радіаційний контроль на пунктах прийому металобрухту. На сьогодні тяжко сказати на скільки цей бар’єр є ефективним, оскільки не спостерігається значної активності щодо виявлення покинутих джерел такими підприємствами. Причини цього можуть бути наступні: покинуті джерела дійсно не потрапляли в поле їх зору або підприємства віддають перевагу не приймати металобрухт від машин, рівень радіаційного фона яких перевищує норму. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 р. N 813 у разі виявлення радіоактивних матеріалів під час здійснення прикордонного або екологічного та радіаційного контролю фінансову відповідальність за витрати, пов’язані з перебуванням радіоактивних матеріалів у незаконному обігу, несе власник (користувач) вантажу, але у разі його відсутності відповідальність лягає на місцеві органи влади. На жаль, ситуація складається таким чином, що часто органи місцевого самоврядування не в змозі вирішити вищезгадані труднощі, тому в кінцевому рахунку підприємство змушене сплачувати за утилізацію джерела. Дана ситуація може спровокувати останніх на відмову приймати вантаж, радіаційний фон якого перевищує норму, щоб не нести додаткових фінансових затрат. В міжнародній практиці існує приклад вирішення даної дилеми – Іспанський протокол, про співробітництво в області радіаційного моніторингу металевих матеріалів (ECE/TRANS/AC.10/2006/2). Відповідно до нього, підприємство по металопереробній діяльності звільняється від сплати за поводження з виявленим «покинутим» джерелом за рахунок того, що виплачує незначний щорічний внесок до певного фонду.
  4. Радіаційний моніторинг на металургійних підприємствах. Згідно знаказом N 183 від 18 листопада 2011 р. за N 1321/20059 про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, фахівці підприємства повинні забезпечувати перевірку на вибухобезпечність та обов’язково проводити радіаційний контроль металобрухту. Але, навіть, не дивлячись на це, металургійні підприємства, абсолютно на добровільній основі встановлюють портальні монітори та здійснюють моніторинг, оскільки реально усвідомлюють небезпеку та матеріальні збитки від дезактивації всього обладнання при радіаційному забрудненні. Даний бартер є дуже ефективним.
  5. Додатковий радіаційний контроль металобрухту, що експортується.

Контейнери для зберігання джерел у брухті

Підводячи підсумки, слід відмітити, що необхідно зробити максимум зусиль, щоб після того, як будуть зібрані існуючі вразливі та «покинуті» джерела, була мінімізована поява нових вразливих або покинутих радіоактивних джерел. Тому існують державні регулюючі вимоги, які необхідно обов’язково виконувати.

Вимоги щодо існуючих відпрацьованих (вразливих) джерел:

Держатомрегулювання України має досить жорстку вимогу до підприємств, що працюють з ДІВ: не зберігати відпрацьовані джерела більше ніж 6 місяців. Якщо підприємство не виконало дану вимогу, то воно може бути покаране відповідними санкціями. Якщо такі джерела були переведені в розряд радіоактивних відходів, то підприємства повинні будуть сплачувати відповідний внесок в фонд поводження з радіоактивними відходами. Як показує практика, підприємствам не вигідно тримати такі джерела в себе тому, що з однієї сторони – тиск інспекторів, які можуть виписувати штраф при невиконанні вимог, а з іншої – сплата в фонд поводження з радіоактивними відходами при переведенні таких джерел в розряд радіоактивних відходів.

Вимоги до нових джерел, які придбаються:

В цьому контексті існує два варіанта для підприємств, що купують нове джерело:

  1. Одразу сплачувати в фонд поводження з радіоактивними відходами, при цьому спеціалізована установа по завершенню терміну дії джерела самостійно та безкоштовно його забере та утилізую.
  2. Заключити договір з постачальником щодо його зобов’язань забрати джерело назад після його використання.

Україна на даний момент впроваджує кращі світові практики в галузі поводження з «покинутими» джерелами. При цьому, важливо зрозуміти, що велика кількість знайдених джерел не свідчить про те, що система контролю працює не ефективно, а навпаки про те, що існує ефективна система пошуку. Більше того, Україна повідомляє МАГАТЕ щодо кожного знайденого джерела, вона вибрала в даному питанні чесну та прозору політику: завжди повідомляємо, коли знаходимо та показуємо наші результати. Таким чином, мінімізувати проблему можна, забезпечити контроль також, але повність ліквідувати появу вразливих та покинутих джерел – ні, тому потрібно мати ефективно функціонуючу систему для можливості ефективного реагування.

Разом з цим, слід відмітити, що незаконне володіння джерелом дуже не вигідне. Продаж його за великі гроші є міфом. Ніхто й ніколи його не придбає, та ще й за великі гроші. Вирок при затриманні може сягати близько 8 років тюремного ув’язнення.

Матеріал підготовлений на основі інтерв’ю з заступником Голови Держатомрегулювання України МАКАРОВСЬКОЮ Ольгою Анатоліївною