Розпад СРСР створив імовірність того, що ядерний клуб розшириться за рахунок трьох нових членів — України, Білорусі та Казахстану. Протягом першої половини 1990-х рр. проблема гарантії виконання підписаних між США та СРСР угод про скорочення ядерного арсеналу та недопущення прецеденту порушення Договору про нерозповсюдження ядерної зброї справляла значний вплив на розвиток міжнародних відносин. В Україні дискусії з приводу доцільності без’ядерного статусу отримали значний суспільно-політичний резонанс.

Питання про ставлення України до ядерної зброї, розташованої на її території знайшло своє відображення в Декларації про державний суверенітет України та у Заяві Верховної Ради України «Про без’ядерний статус України», де були підтверджені наміри нашої держави дотримуватися трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти та не набувати ядерну зброю.

З виходом Постанови Верховної Ради України «Про додаткові заходи щодо забезпечення набуття Україною без’ядерного статусу» від 9 квітня 1992 року № 2264-XII було розроблено і 11 квітня 1992 року підписано президентами України та Російської Федерації Угоду «Про порядок переміщення ядерних боєприпасів з території України на центральні передзаводські бази Російської Федерації з метою їх розукомплектування та знищення». У травні 1992 року процес вивозу тактичних ядерних боєприпасів з території України було завершено. З метою прискорення набуття чинності Договору про скорочення та обмеження стратегічних наступальних озброєнь (Договір про СНО) та приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 14 січня 1994 року було підписано Тристоронню заяву президентів України, США та Росії. Згідно з цим документом з березня 1994 року розпочався і 1 червня 1996 року завершився процес вивезення з території України до РФ усіх стратегічних ядерних боєприпасів.

Згідно із Законом України від 16 листопада 1994 року «Про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї», Україна є учасницею цього Договору як без’ядерна держава. У зв’язку з цим після ліквідації власної ядерної зброї Україна зобов’язалась не отримувати ядерної зброї від будь-яких постачальників, не виробляти і не придбувати її. Україна повністю усвідомлює потенційну небезпеку створення прецеденту набуття ядерного статусу хоча б однією додатковою країною і тому наполегливо відстоює свою позицію щодо необхідності застосування всіх можливих політичних важелів для запобігання розповсюдженню ядерних озброєнь у світі.

Відповідно до статті ІІІ ДНЯЗ «кожна з держав-учасниць, що не володіє ядерною зброєю, зобов’язується прийняти гарантії, як вони викладені в угоді, про яку будуть вестися переговори, і яку буде укладено з Міжнародним агентством з атомної енергії відповідно до статуту МАГАТЕ та системою гарантій Агентства, виключно з метою перевірки виконання його зобов’язань, прийнятих відповідно до цього Договору з тим, щоб не допустити переключення ядерної енергії з мирного використання на ядерну зброю чи інші вибухові пристрої». Частина друга цієї статті передбачає, що кожна держава-учасник ДНЯЗ «зобов’язується не надавати: а) вихідного чи спеціального матеріалу, що розщеплюється, чи матеріалу спеціально призначеного для обробки, використання чи виробництва спеціального матеріалу, що розщеплюється будь-якій державі, що не володіє ядерною зброєю, для мирних цілей, якщо на цей вихідний чи спеціальний матеріал, що розщеплюється, не поширюються гарантії». Відповідно до цієї статті Україна підписала і ратифікувала Угоду між Україною та Міжнародним агентством з атомної енергії про застосування гарантій у зв’язку з Договором про нерозповсюдження ядерної зброї. Це типова угода, яка набирає чинності відразу ж після отримання Агентством офіційного повідомлення від держави про виконання необхідних процедур. Типова угода визначає науково-технічний зміст всієї практичної діяльності МАГАТЕ, передбаченої ст.ІІІ.1. ДНЯЗ. Встановлюються головні завдання і порядок здійснення гарантій, у тому числі початок і закінчення здійснення контролю, звільнення від гарантій, оформлення результатів діяльності Агентства щодо контролю. Формулюються конкретні процедури та методи гарантій, зокрема порядок використання національних систем обліку і контролю ядерних матеріалів, порядок проведення і обсяг інспекцій МАГАТЕ. Регулюються міжнародні передачі ядерних матеріалів, поставлених під гарантії Агентства.

Формування гарантій МАГАТЕ завжди було спрямоване на пошук найефективнішої системи, яка б відповідала вимогам часу. В період формування постбіполярної системи міжнародних відносин, коли режим нерозповсюдження перебував в досить складному становищі, була виявлена незаявлена діяльність по збагаченню урану в Іраку. Цей випадок став поштовхом для пошуку шляхів удосконалення режиму нерозповсюдження і підвищення ефективності системи гарантій. Результатом стала «Програма 93+2», яка привела до прийняття Радою керуючих МАГАТЕ Додаткового протоколу (INFCIRC/540). Згідно з цим документом виключається можливість для держави проводити будь-яку незаявлену діяльність, завдяки, насамперед, розширенню можливостей доступу інспекторів МАГАТЕ на об’єкти де використовуються ядерні матеріали . Але разом з цим, слід відмітити також і слабку сторону INFCIRC/540. Підписання та ратифікація Додаткового протоколу до угоди про гарантії не випливають із зобов’язань по ДНЯЗ, а є суто добровільною справою держав, що певною мірою знижує дієвість цього інструменту. Країни, що підписали та ратифікували вищезгаданий протокол – учасники «системи посилених гарантій».

Україна, з великим потенціалом в ядерній галузі та активною підтримкою політики покращення дієвості та ефективності функціонування режиму нерозповсюдження, відповідально ставилась до входження в нову систему гарантій МАГАТЕ. Вона підписала Додатковий протокол 15 серпня 2000 року та ратифікувала його 16 листопада 2005 року, тим самим підтвердивши свої наміри щодо використання ядерних матеріалів виключно в мирних цілях. Беручи до уваги той факт, що Україна повністю дотримується режиму нерозповсюдження та взятих на себе зобов’язань відповідно до укладеної угоди, цим документом охоплюється вся ядерна діяльність держави. Більше того, цей крок для нашої держави став послідовним в політиці підтримки режиму нерозповсюдження та засвідчив зразковість виконання зобов’язань відповідно до підписаних угод.

Система гарантій МАГАТЕ постійно еволюціонує та покращується у відповідь на активну політику використання атомної енергетики все більшою кількістю держав, внаслідок чого й збільшуються обсяги використання ядерного матеріалу та технологій. Забезпечення такої кількості інспекцій, які задекларовані в Угоді, й надалі вимагатиме колосальних економічних витрат. Не дивлячись на катастрофічні наслідки аварії на АЕС Фукусіма-1, найближче майбутнє енергетичної безпеки буде тісно пов’язане з розвитком атомної енергетики.

Згідно з інформацією, представленою генеральним директором МАГАТЕ Юкія Амано під час виступу на п’ятдесят шостій черговій сесії Генеральної конференції МАГАТЕ, передбачається стійке зростання кількості атомних електростанцій у світі в наступні 20 років . Таким чином, існує велика ймовірність перенавантаження бюджету Агентства. Ця ситуація стала причиною для пошуку оптимального вирішення цієї проблеми, наслідком чого зусилля були спрямовані на розробку системи інтегрованих гарантій МАГАТЕ. Це стало ще одним важливим кроком на шляху до оптимізації та покращення функціонування системи гарантій. Дана система базується на оптимальному поєднанні традиційних гарантій (INFCIRC/153) з вимогами посилених гарантій за Додатковим протоколом (INFCIRC/540) .

Мета інтегрованих гарантій полягає в тому, щоб забезпечити створення найбільш ефективного механізму реалізації функціонування укріпленої системи гарантій. Це означає, що нові заходи контролю будуть інтегруватися у вже імплементовані процедури. Завдяки цьому, з урахуванням процедур, які застосовуються відповідно до Додаткового протоколу, з одного боку, з’являється можливість зменшити навантаження на держави, а з іншого, – на Агентство, що дозволить забезпечувати максимальну ефективність у межах наявних ресурсів.

З 1 травня 2012 року МАГАТЕ почало застосовувати інтегровані гарантії в Україні, що дозволить МАГАТЕ досягати впевненості у відсутності незаявлених ядерних матеріалів та незаявленої ядерної діяльності в Україні, поступово зменшивши кількість інспекційних перевірок .

Система інтегрованих гарантій характеризується, як така, що виражає найвищу ступінь довіри до держави, що зразково виконувала умови Угоди про гарантії та Додаткового протоколу.

Реалізація Угоди про гарантії в Україні базується на використанні даних державної системи обліку та контролю ядерних матеріалів (ДСОК). Для забезпечення ефективного функціонування ДСОК на рівні, що задовольняє виконання міжнародних зобов’язань щодо нерозповсюдження ядерної зброї була розроблена та постійно удосконалюється нормативно-правова база. Створена в Україні нормативно-правова база щодо застосування гарантій схематично виглядає так :

Однією з найважливіших складових ДСОК є інформаційна система. Фахівцями створено та постійно оновлюється державний інформаційний банк даних ядерних матеріалів, який дає можливість отримати інформацію про кількість та склад ядерних матеріалів у будь-якій зоні балансу матеріалу для підготовки та надання інформації щодо ядерних матеріалів відповідно до міжнародних договорів України та у разі потреби – надання такої інформації органам державної влади.

Структура зон балансу ядерних матеріалів

Функція координації заходів щодо реалізації Угоди між Україною та МАГАТЕ про застосування гарантій у зв’язку з ДНЯЗ, Додаткового протоколу до зазначеної Угоди покладена на Державну інспекцію ядерного регулювання України (Держатомрегулювання).

З метою належного ведення державного обліку ядерних матеріалів і створення умов для виконання міжнародних угод Держатомрегулювання виконує функції зі:

  • збору, узагальнення, аналізу та подання до МАГАТЕ інформації, що надходить від суб’єктів державної системи обліку та контролю ядерних матеріалів відповідно до вимог міжнародних угод;
  • визначення та узгодження з МАГАТЕ зон балансу ядерних матеріалів , взяття ядерних матеріалів на державний облік або зняття з обліку, ведення державного інформаційного банку даних про ядерні матеріали;
  • забезпечення взаємодії з МАГАТЕ з питань виконання міжнародних угод, включаючи вирішення спірних питань;
  • інформування суб’єктів державної системи обліку та контролю ядерних матеріалів про надходження від МАГАТЕ повідомлень з питань організації інспекційних перевірок об’єкта або додаткових доступів відповідно до вимог міжнародних угод.

Практична реалізація вимог Угоди про гарантії та Додаткового протоколу до цієї Угоди дає можливість впевнити міжнародну спільноту, що Україна виконує всі свої зобов’язання з нерозповсюдження ядерної зброї та використовує ядерну енергію в мирних цілях.

Джерело:

  1. Матеріали Держатомрегулювання
  2. Матеріали редакційної колегії Uatom.org