Чому нас навчив Чорнобиль: від трагедії до перспектив

Кожного разу, коли ми чуємо «Чорнобиль» або «Чорнобильська атомна електростанція», мимоволі наштовхуємося на страшний асоціативний ряд: катастрофа, пожежа, небезпека, людські жертви, радіація, відселення…Жахливі наслідки аварії на 4 блоці Чорнобильської АЕС (26 квітня 1986 року) й понині викликають сльози та переживання і в тих, хто працював на станції чи брав участь у ліквідації катастрофи, і в усіх інших жителів України.

Масштаб Чорнобильської аварії сколихнув увесь світ, і країни, які експлуатують атомні блоки, визначили, що попередження, запобігання подібних ситуацій є основним пріоритетом розвитку національної атомної енергетики. Цьому в значній мірі сприяє досвід України, який було винесено з важких уроків Чорнобиля.

chaes_korpus1

ЧАЕС. Адміністративно-побутовий корпус №1

Які заходи були вжиті після катастрофи для максимально ефективного реагування на надзвичайні ситуації? Які соціально-економічні наслідки аварії було необхідно подолати нашій країні? Які зміни були внесені в нормативно-правову базу? Як змінився підхід до інформування громадськості з питань, пов’язаних з використанням атомної енергії?

Ці та на багато інших питань ми поставили Володимиру Холоші – Голові Державного агентства України з управління зоною відчуження (у 1994–1996 роках – Міністр України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи).

Бесіда з В.Холошею стала основою для матеріалу, який ми пропонуємо вашій увазі.

Політичні аспекти Чорнобильської катастрофи

Ретроспектива експлуатації атомних електростанцій у світі підтверджує необхідність проведення постійної переоцінки їхньої безпеки, з урахуванням попереднього досвіду та з метою підвищення рівня ядерної та радіаційної безпеки. Але інколи, як показує практика, авторитетні керівники ядерної галузі можуть блокувати запровадження необхідних рішень у повній мірі.

Так траплялося за часів СРСР, коли значні успіхи у розвитку ядерної науки і техніки політизувались, що унеможливлювало їх об’єктивну оцінку. Саме тому після аварії на американській АЕС Трі-Майл-Айленд (1979 р.) замість проведення повної переоцінки безпеки АЕС лише були зроблені заяви на кшталт: «при соціалізмі така аварія неможлива».

В національній доповіді «Двадцять п’ять років Чорнобильської катастрофи. Безпека майбутнього» було відзначено, що «…політизація ядерної науки і техніки СРСР, створюваний роками імідж їх винятковості і непогрішності, відсутність незалежного ядерного регулювання і ефективного державного контролю безпеки ядерної енергетики – є корінними причинами Чорнобильської трагедії». Експерти також наголосили в Доповіді: внаслідок надзвичайної засекреченості радянська атомна галузь опинилася в ізоляції, не маючи змоги використовувати кращий світовий досвід розвитку відповідних технологій. Це фактор теж був названий однією з причин трагедії в Чорнобилі.

Володимир Холоша: «Аварія на ЧАЕС стала свого роду каталізатором зміни поглядів політичних еліт по відношенню до безпечного використання атомної енергії в мирних цілях».

Після 26 квітня 1986 року ситуація змінилася: в СРСР, а потім і в незалежній України був переглянутий підхід до використання атомної енергії. Після чорнобильської катастрофи безпека експлуатації об’єктів атомної енергетики стала усвідомлюватися як загальнонаціональне завдання. Так було дано поштовх до підсилення ролі державного регулювання безпеки в атомній галузі.

В Україні 5 грудня 2000 року Указом Президента було створено Державний комітет (нині – інспекція) ядерного регулювання. Цей орган, здійснює незалежне регулювання безпеки використання ядерної енергії. Сьогодні політика України в галузі використання атомної енергії вважається однією з найпрозоріших у світі.

Соціально-економічний аспект аварії на Чорнобильській АЕС

Політична складова мала свій вплив і на соціально-економічні процеси, пов’язані з наслідками аварії на ЧАЕС. На хвилі світових популістських рішень після Чорнобильської аварії щодо припинення або призупинення розвитку атомної промисловості, Верховна Рада Української РСР 2 серпня 1990 року прийняла вкрай економічно не обґрунтовану постанову «Про мораторій на будівництво нових атомних електростанцій на території Української РСР».

Володимир Холоша: «Мораторій був введений внаслідок фобій політиків щодо атомної енергії».

Передбачалося, що Постанова діятиме п’ять років. Проте у зв’язку з проблемами із забезпеченням електроенергією населення України, це рішення було переглянуте, та 21 жовтня 1993 року мораторій було знято.

Володимир Холоша: «За період мораторію почалися великі проблеми з енергопостачанням у всій країні. Були постійні перебої та часті відключення електроенергії».

Додамо, що втрати від мораторію на введення в дію нових потужностей на діючих об’єктах атомної енергетики на той час становили близько 67,32 млрд. руб.

Дія мораторію також вплинула і на рівень ВНП.

Володимир Холоша: «Справа у тому, що на 1 грн. виробленої електроенергії виготовляється товарної продукції на декілька гривень. Подібна закономірність існує, оскільки електроенергія є базовою складовою при виробленні будь-якої продукції, починаючи від молока і закінчуючи машинобудуванням. Таким чином, мораторій спричинив недовироблення відповідної кількості продукції, що призвело до відповідного подорожчання товарів».

Але ще більші економічні втрати, за словами Володимира Холоші, були зумовлені достроковою зупинкою Чорнобильської АЕС. Після аварії 1986 року було припинене вже майже завершене будівництво п’ятого та шостого енергоблоків. Другий блок ЧАЕС було зупинено в 1991-му, перший блок – в 1996 -му, третій – в 2000-му році. Це політичне рішення, прийняте 17 лютого 1990 року Верховною Радою та Радою Міністрів Української РСР, призвело до того, що Україна втратила близько 14,51 млрд. дол. США (за оцінками приведеними в згаданій Доповіді).

Загальна сума збитків України від Чорнобильської аварії оцінюється у 198,42 млрд. дол. США. Значна частина опосередкованих втрат (в промисловості, сільському господарстві, тощо) та таких, що виникли в результаті дострокового виведення з експлуатації Чорнобильської АЕС (178,25 млрд. дол. США.), стали найбільш відчутними для економіки України (таб. 1.).

Таб.1.

tablica1

Підсумовуючи економічні та соціальні наслідки катастрофи на Чорнобильській АЕС, можна констатувати: знизилося виробництво електроенергії для потреб економіки та населення; було завдано великих збитків сільському господарству та промисловості загалом; постраждало водне господарство разом з лісовими масивами. Колосальні, але вкрай необхідні затрати й компенсації на підтримку та допомогу постраждалим районам і населенню, лягли важким тягарем на українську економіку. Більше того, й по сьогоднішній день подолання наслідків Чорнобильської аварії потребує значних ресурсів.

Ці події сприяли розумінню: необхідно формувати фінансові резерви для самостійного подолання будь-яких кризових ситуацій з об’єктами атомної енергетики. Як показав досвід ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС, за відсутності національних резервів виникає необхідність в міжнародній допомозі. На допомогу Україні прийшли чимало небайдужих країн та міжнародних організацій. Вочевидь також треба мати план дій на випадок інцидентів, аби захистити національні економіку та бюджет від невиправданих навантажень, як сталося після Чорнобильської аварії.

Тому в Законі України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», прийнятому у лютому 1995 року був закладений механізм здійснення соціально-економічної компенсації ризиків для населення від радіаційних аварій. Фінансування таких ризиків здійснюється зі спеціального фонду Державного бюджету України за рахунок відповідного збору. Платниками збору є експлуатуюча організація, підприємства з видобування і переробки уранових руд, а також підприємства, які є замовниками будівництва ядерних установок або об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення.

Основні аспекти реагування при подоланні наслідків аварії в Чорнобилі

Досвід, отриманий під час подолання наслідків аварії в Чорнобилі, має надзвичайне значення і не тільки для України. Аварія 1986 року стала однією з найбільших антропогенних катастроф в світі. Вона примусила людство серйозно замислитися над безпечністю новітніх технологій.

chaes_zil

На підступах до ЧАЕС

В Радянському Союзі для реагування на надзвичайні ситуації був розроблений «План цивільної оборони». Він містив також інформацію про заходи при будь-яких надзвичайних ситуаціях на АЕС. Евакуація під час Чорнобильської аварії проходила саме відповідно до положень цього документу.

Як відзначив Володимир Холоша, евакуація пройшла дуже організовано, без паніки – в основному завдяки тому, що працівники ЧАЕС детально проінформували своїх близьких про необхідні дії.

Володимир Холоша: «Я приїхав 27 квітня зранку після нічної зміни і сказав дружині і дочці, що буде оголошена евакуація, і ви повинні вийти з вузлами необхідних речей. А сам поїхав на станцію. За таким принципом діяли й інші. Таким чином, люди були спокійними та організованими, бо їм про ситуацію розповідали рідні, які в той самий час працювали на ЧАЕС».

А от розділ «Плану цивільної оборони», що стосувався надзвичайних ситуацій на АЕС містив серйозні прогалини.

Володимир Холоша виокремив наступні проблеми:

1. План чітко фіксував, що межі 30-км зони мають циркульну форму, що передбачало евакуацію людей рівномірно по периметру зазначеного кордону. Але Чорнобильська аварія продемонструвала, що є ряд факторів, які можуть унеможливити переселення за таким принципом.

Наприклад – гідрометеорологічний, а саме – роза вітрів. Спеціалісти не до кінця врахували при евакуації напрямок вітру. В результаті, постраждалі були переселені у населені пункти, де вже був слід радіоактивного забруднення. Наприклад, люди, евакуйовані в населені пункти Іванківського, Поліського та інших районів, змушені були згодом повторно переїжджати, оскільки залишатися там було небезпечно для життя.

Отже, досвід подолання наслідків аварії на Чорнобильській АЕС довів необхідність обов’язкового врахування при евакуації гідрометеорологічних умов, та гнучкість кордонів встановленої зони відселення. Наразі, відповідно до українського законодавства 30-км зона, яка ще називається «Зоною відчуження» має овальну форму.

Слід зазначити, що ці знання мали неабияке значення при здійсненні евакуації населення, що проживало поблизу АЕС Фукусіма-Даічі.

2. Інша проблема – не достатня оперативність прийняття рішень. В Радянському Союзі процес оцінки кризової ситуації був невиправдано складним та неефективним. Хоча евакуація після Чорнобильської аварії пройшла на досить високому рівні, проте рішення щодо її початку було прийняте не одразу – 26 квітня, а лише добою пізніше. Так було втрачено дорогоцінний час, що збільшило кількість онкологічних захворювань та жертв серед населення..

Отриманий досвід подолання наслідків Чорнобильської аварії підштовхнув уряд України та експлуатуючу організацію, до створення кризових центрів при всіх українських АЕС, які б могли вчасно генерувати необхідні та найбільш ефективні рішення з урахуванням світової практики та рекомендацій МАГАТЕ.

На базі кризових центрів систематично проходять спільні протиаварійні тренування Держатомрегулюванням України та НАЕК «Енергоатом», завдяки чому постійно вдосконалюються системи аварійної готовності.

3. У «Плані цивільної оборони» були відсутні чіткі рекомендації щодо харчової та медичної профілактики населення під час надзвичайних ситуацій на атомних станціях. Після Чорнобильської аварії не у всіх населених пунктах регіону, що були радіоактивно забруднені, було проведено переорієнтацію продуктів харчування, не була вчасно введена заборона на використання підсобного господарства та на вживання продуктів харчування, вирощених на забрудненій території.

Складність системи прийняття рішень та секретність аварійних планів призвели до того, що йодопрофілактика була проведена із значним запізненням. Результатом чого є активний розвиток раку щитовидної залози у багатьох мешканців радіоактивно забруднених територій.

Наразі Держатомрегулювання України встановило порядок здійснення невідкладних заходів йодної профілактики серед населення України у разі виникнення радіаційної аварії (Наказ №154 від 08 листопада 2011 року).

З огляду на отриманий досвід подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, протиаварійний план був повністю переглянутий. При цьому взято за основу те, що ефективність реагування повністю залежить від національної системи з протидії надзвичайним ситуаціям та ефективного прогнозування з метою захисту людей, ліквідації аварій та їх наслідків.

Поступово Уряд України розробив низку нормативно-правових актів, які спрямовані на узгоджене та оперативне реагування, а саме:

  • «План реагування на радіаційні аварії»,
  • Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»,
  • Закон України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру»,
  • Закон України «Про правові засади цивільного захисту»,
  • Закон України «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання».

Зона відчуження:

Наприкінці 80-тих та на початку 90-тих років люди по всьому світу з великим острахом ставилися до Чорнобиля та усього, що з ним було пов’язане. Сьогодні ця ситуація змінилась.

Володимир Холоша: «За межами Зони відчуження, реальні наслідки Чорнобиля з точки зору впливу на населення й продукти харчування – мінімальні. На даний момент з 2293 населених пунктів залишилось всього 150, які потребують особливої уваги та відповідних заходів для їх приведення в безпечний для здоров’я населення стан. Зокрема, це північ Київщини, північ Рівненщини, північ Житомирщини та північ Волині».

Це свідчить, що питання наслідків Чорнобиля за межами Зони відчуження практично вирішено.

Інша ситуація в самій Зоні відчуження. В межах Зони в результаті аварії, вивільнилась велика кількість трансуранових елементів, таких, як: Плутоній (Pu) – 239, період напіврозпаду якого близько 24 000 років та Америцій (Аm) – 241, період напіврозпаду якого близько 433 років. Тому повне очищення даних територій є довгостроковим. Отже, Зона відчуження не може бути доведена до придатного для життя рівня, але вона може стати екологічно безпечною. Більше того, було б доцільно максимально ефективно використати цю територію у господарських цілях.

Керуючись цією думкою, Кабінет Міністрів України ухвалив Концепцію реалізації державної політики у сфері розвитку діяльності в окремих зонах радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (розпорядження від 18 липня 2012 року №535-р). В цьому документі чітко сформована мета та суть подальшого розвитку Зони відчуження. Метою Концепції є «визначення напрямів і пріоритетів організаційної, виробничої, науково-технічної, природоохоронної та іншої діяльності у зоні відчуження, що спрямовується на мінімізацію екологічної небезпеки та збереження природних багатств, матеріальних, духовних і культурних цінностей, забезпечення стійкості і біорозмаїття її екосистеми та використання території зони відчуження у господарських цілях».

panorama_chaes

Панорама промислового майданчика ЧАЕС

За словами Володимира Холоши, в основному Зона відчуження буде використовуватися за наступними напрямами:

  1. Використання цих земель в народно-господарських цілях для атомно-енергетичного комплексу. Наприклад, Концепцією передбачено транспортування небезпечних радіоактивних відходів, які зберігаються на підприємствах ДК «УкрДО «Радон», що розташовані поблизу населених пунктів, в Зону відчуження на довготривале зберігання з відповідним рівнем захисту.
  2. Для здійснення природоохоронних заходів. Пріоритетними напрямами є: стабілізація радіоекологічної ситуації та недопущення розповсюдження небезпечних радіаційних елементів за межі Зони відчуження. Концепцією передбачено відновлення біорозмаїття в Зоні відчуження, оскільки там є унікальні види тварин та рослин. Також в Концепції зазначається можливість використання Зони відчуження для розвитку відновлювальних джерел енергії. На даний момент в Зоні відчуження реалізується спільний з Європейською Комісією проект встановлення пілотної установку для спалюванню біомаси.

Робота з громадськістю:

Як повідомив Володимир Холоша, до аварії у Чорнобилі не існувала відповідна система інформування. Вал інформації, що поширився по всьому світу про катастрофічні події 26 квітня 1986 року, прорвав інформаційну блокаду і на території СРСР, що спричинило великий страх, розпач, безнадійність серед населення. Відсутність зрозумілої та правдивої інформації і по сьогоднішній день залишає місце для неоднозначних інтерпретацій подій, пов’язаних з Чорнобильською аварією.

Під час надзвичайних ситуацій робота з громадськістю відіграє важливу роль, оскільки при несвоєчасному та недостатньому інформуванні може виникнути соціально-психологічна напруга у суспільстві. Після чорнобильських подій була задекларована урядова політика по інформуванню населення, пріоритетами якої стали прозорість, чесність та відкритість. Володимир Холоша відмітив, що зараз можна побачити, як урядовці звітують про свою роботу через засоби масової інформації та соціальні мережі.

Упродовж 1994 – 2000 рр. Міністерство з надзвичайних ситуацій України разом з Організацією Об’єднаних Націй створили Центри соціально-психологічної реабілітації та інформування населення з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. Такі Центри є в містах Бородянка, Боярка, Іванків, Славутич, Коростень. Вони надають соціально-психологічну допомогу населенню, постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, методичну підтримку діяльності соціальних служб і громадських організацій, екстрену психологічну допомогу населенню, постраждалому внаслідок стихійного лиха, техногенних катастроф.

Таким чином, після Чорнобильської аварії питання інформування населення, оперативного оповіщення, системної роботи з громадськістю набуло нового значення. Трагічний досвід Чорнобиля спричинив докорінні зміни у підходах як державних установ, так і експлуатуючої організації до інформування громадськості.

До речі, в Японії після аварії на АЕС Фукусіма-Даічі склалась ситуація подібна до Чорнобильської. Населення Японії не в повній мірі було проінформовано щодо масштабів надзвичайної ситуації. Більше того, представники японської експлуатуючої організації «TEPCO» не надали своєчасно належну інформацію світовій спільноті.

Проте, за словами Холоші, японці активно переймають досвід українців. Вони навіть здійснили переклад на японську мову національної доповіді «Двадцять п’ять років Чорнобильської катастрофи. Безпека майбутнього».

Основні «месиджи» від Володимира Холоши :

  1. Чорнобильська катастрофа, не зважаючи на жахливі наслідки, стала каталізатором посилення уваги українських урядовців до атомної галузі. Крім того, вона дозволила Україні долучитися до міжнародного досвіду забезпечення та вдосконалення безпеки АЕС.
  2. Постчорнобильський світ стає більш безпечнішим та екологічно чистішим. Завдяки професіоналам, які працюють над подоланням наслідків Чорнобильської катастрофи, з кожним роком ситуація поліпшується. Володимир Холоша: «Добре, що світ вже потроху починає забувати Чорнобиль – це говорить про те, що ми рухаємося в правильному напрямку».
  3. Чорнобиль став рекреаційною територію для флори та фауни. На даний момент, на території Зони відчуження та суміжних із нею землях є багато рідкісних видів рослин та тварин, які з’явилися після зменшення антропогенного навантаження (зупинилися підприємства, зменшилась кількість населення, тощо).


22/05/2014 Володимир Холоша, Голова Державного агентства України з управління зоною відчуження; розмову вів Дмитро Чумак, редактор UAtom.org, провідний інженер сектору інформаційного забезпечення Інформаційно-технічного відділу ДНТЦ ЯРБ