Гарантії нерозповсюдження ядерної зброї та приклад України

В результаті успішного розвитку науки та техніки, з середини XX століття, людство опинилося на порозі небаченої до того часу промислової революції, пов’язаної з багатовекторністю використання енергії атомного ядра. Цей прогрес відкрив грандіозні перспективи для покращення благополуччя народів всього світу. Але разом з цим, слід також відмітити, що розвиток атомної енергетики в мирних цілях був зумовлений її використанням в військовій сфері.

16 червня 1945 року перший атомний вибух в США розпочав так звану ядерну еру. Після чого в 1949 році Радянський Союз, Великобританія в 1952 році, Франція в 1960 році, Китай в 1964 році провели випробування своєї ядерної зброї. Ця ситуація становила велику загрозу для глобальної безпеки. Подальше розповсюдження ядерної зброї стало критичним. З перманентним накопиченням ядерних потенціалів, набула важливого значення для світової спільноти ідея створення системи нерозповсюдження ядерної зброї, щоб не допустити збільшення кількості країн, які володіють цією зброєю.

Одним з найуспішніших досягнень міжнародної спільноти щодо вищезгаданої проблеми став Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) від 1 липня 1968 року, який втілив основні аспекти протидії розповсюдженню ядерної зброї в універсальний документ. Незважаючи на контроверсійність деяких положень Договору, він є запорукою стабільного міжнародного середовища, міжнародної безпеки та розвитку атомної енергетики у мирних цілях.

Ceremony

Церемонія підписання Договору про нерозповсюдження ядерної зброї у 1968 році (фото зроблене 1 липня 1968 року)

У цьому контексті важливо відмітити питання щодо використання атомної енергетики, як найбільш дискусійне в режимі нерозповсюдження. Проблема полягає у подвійному характері технологій, пов’язаних з цим джерелом енергії. Такі технології, як збагачення урану та переробка відпрацьованого ядерного палива є основою для функціонування цивільної ядерної енергетики, разом з тим, можуть бути використані й для виробництва компонентів ядерної зброї. Ця дилема спонукає світову спільноту до активних дій по її врегулюванню. Водночас, будь-які обмеження права держав на розвиток цивільної ядерної енергетики суттєво підривають привабливість режиму ядерного нерозповсюдження, адже потенційно вони здатні перетворитись на загрозу їх енергетичній безпеці.

Таким чином, з метою протидії розповсюдженню ядерної зброї та одночасно виконання положень статті 4 ДНЯЗ, що встановлюють «…невід’ємне право всіх Учасників Договору розвивати дослідження, виробництво та використання ядерної енергії в мирних цілях без дискримінації…» та сприяння «…якомога повнішому обмінові устаткуванням, матеріалами, науковою та технічною інформацією про використання ядерної енергії в мирних цілях…» було створено «систему гарантій». Відповідальним органом за її роботу є Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ). Відповідно до пункту 5 статті 3 Статуту МАГАТЕ , Агентство уповноважується «…встановлювати і проводити в життя гарантії, які мають своєю метою забезпечити, щоб спеціальні розщеплювані та інші матеріали, послуги, устаткування, технічні засоби і відомості які надаються Агентством, або на його вимогу, або під його наглядом чи контролем, не були використані так, щоб сприяти якій-небудь воєнній меті, і поширювати, на вимогу сторін, застосування цих гарантій на будь-які двосторонні чи багатосторонні угоди або, на вимогу тієї чи іншої держави, на будь-які види діяльності цієї держави в галузі атомної енергії».

Після підписання в 1995 році Угоди між Україною та МАГАТЕ про застосування гарантій у зв’язку з Договором про нерозповсюдження ядерної зброї та її ратифікації Верховною Радою України в 1997 році в нашій державі почала функціонувати система так званих «традиційних гарантій». Принцип дії цієї системи полягає в тому, що держава сама декларує місця знаходження та кількість ядерних матеріалів, що перебувають під її юрисдикцією. Після чого всі ядерні матеріали підлягають гарантіям та перевіряються інспекторами МАГАТЕ.

Формування гарантій МАГАТЕ завжди було спрямоване на пошук найефективнішої системи, яка б відповідала вимогам часу. В період формування постбіполярної системи міжнародних відносин, коли режим нерозповсюдження перебував в досить складному становищі, була виявлена незаявлена діяльність по збагаченню урану в Іраку. Цей випадок став поштовхом для пошуку шляхів удосконалення режиму нерозповсюдження і підвищення ефективності системи гарантій. Результатом стала «Програма 93+2», яка привела до прийняття Радою керуючих МАГАТЕ Додаткового протоколу (INFCIRC/540). Згідно з цим документом виключається можливість для держави проводити будь-яку незаявлену діяльність, завдяки, насамперед, розширенню можливостей доступу інспекторів МАГАТЕ на об’єкти де використовуються ядерні матеріали . Але разом з цим, слід відмітити також і слабку сторону INFCIRC/540. Підписання та ратифікація Додаткового протоколу до угоди про гарантії не випливають із зобов’язань по ДНЯЗ, а є суто добровільною справою держав, що певною мірою знижує дієвість цього інструменту. Країни, що підписали та ратифікували вищезгаданий протокол – учасники «системи посилених гарантій».

Україна, з великим потенціалом в ядерній галузі та активною підтримкою політики покращення дієвості та ефективності функціонування режиму нерозповсюдження, відповідально ставилась до входження в нову систему гарантій МАГАТЕ. Вона підписала Додатковий протокол 15 серпня 2000 року та ратифікувала його 16 листопада 2005 року, тим самим підтвердивши свої наміри щодо використання ядерних матеріалів виключно в мирних цілях. Беручи до уваги той факт, що Україна повністю дотримується режиму нерозповсюдження та взятих на себе зобов’язань відповідно до укладеної угоди, цим документом охоплюється вся ядерна діяльність держави. Більше того, цей крок для нашої держави став послідовним в політиці підтримки режиму нерозповсюдження та засвідчив зразковість виконання зобов’язань відповідно до підписаних угод.

Відкритість України в галузі використання атомної енергетики зумовлена намірами здобути довіру світової спільноти та підтвердити надійність функціонування національної системи обліку та контролю ядерних матеріалів.

Система гарантій МАГАТЕ постійно еволюціонує та покращується у відповідь на активну політику використання атомної енергетики все більшою кількістю держав, внаслідок чого й збільшуються обсяги використання ядерного матеріалу та технологій. Забезпечення такої кількості інспекцій, які задекларовані в Угоді, й надалі вимагатиме колосальних економічних витрат. Не дивлячись на катастрофічні наслідки аварії на АЕС Фукусіма-1, найближче майбутнє енергетичної безпеки буде тісно пов’язане з розвитком атомної енергетики.

Згідно з інформацією, представленою генеральним директором МАГАТЕ Юкія Амано під час виступу на п’ятдесят шостій черговій сесії Генеральної конференції МАГАТЕ, передбачається стійке зростання кількості атомних електростанцій у світі в наступні 20 років . Таким чином, існує велика ймовірність перенавантаження бюджету Агентства. Ця ситуація стала причиною для пошуку оптимального вирішення цієї проблеми, наслідком чого зусилля були спрямовані на розробку системи інтегрованих гарантій МАГАТЕ. Це стало ще одним важливим кроком на шляху до оптимізації та покращення функціонування системи гарантій. Дана система базується на оптимальному поєднанні традиційних гарантій (INFCIRC/153) з вимогами посилених гарантій за Додатковим протоколом (INFCIRC/540) .

Мета інтегрованих гарантій полягає в тому, щоб забезпечити створення найбільш ефективного механізму реалізації функціонування укріпленої системи гарантій. Це означає, що нові заходи контролю будуть інтегруватися у вже імплементовані процедури. Завдяки цьому, з урахуванням процедур, які застосовуються відповідно до Додаткового протоколу, з одного боку, з’являється можливість зменшити навантаження на держави, а з іншого, – на Агентство, що дозволить забезпечувати максимальну ефективність у межах наявних ресурсів.

Для того, щоб Агентство почало застосовувати інтегровані гарантії, воно повинно зробити так званий «розширений висновок» по країні-претенденту. В нього входить: вся інформація за результатами виконання умов Угоди по всеохоплюючим гарантіям та Додатковому протоколу; результати перевірок обліку ядерного матеріалу, та висновок про те, що він увесь використовувався у мирних цілях; комплексна оцінка звітної інформації за результатами інспекцій та додаткових доступів.

Відповідно до інтегрованих гарантій, кількість інспекцій на території держави, у якій МАГАТЕ запроваджує таку систему, скорочується. При цьому застосовується практика проведення інспекцій з короткотерміновим повідомленням, неоголошених інспекцій і додаткових доступів та більш активного використання результатів віддаленого моніторингу, аналізу відомостей з відкритих джерел інформації, врахування вимог забезпечення гарантій на стадії проектування об’єкту, даних супутникового спостереження тощо.

За оцінками Секретаріату, станом на 2008 рік здійснення інтегрованих гарантій у тих 25 країнах, де воно велося протягом усього календарного року, дозволило отримати економію в обсязі приблизно 800 людино-днів інспекцій, які, таким чином, можна використати в інших регіонах . Зараз інтегровані гарантії вже застосовуються у 58 країнах.

В січні 2010 р. було укладено угоду про запровадження інтегрованих гарантій у всіх неядерних країнах Європейського Союзу. “Цей важливий етап є результатом конструктивних переговорів та загальних зусиль всіх зацікавлених сторін. Це – значний внесок, який Європейський Союз зробив у зміцнення режиму ядерного нерозповсюдження” – сказав Андріс Пієбалгс, Комісар Європейського Союзу з енергетики та розвитку(2004-2010) . Оллі Хейнонен, заступник генерального директора, і голова департаменту гарантій МАГАТЕ, відмітив, що подібна система гарантій знижує навантаження на інспекційну діяльність МАГАТЕ, при цьому впевненість в тому, що ядерний матеріал використовується в країнах лише в мирних цілях, залишається на високому рівні . Таким чином, слід зазначити, що при застосуванні інтегрованих гарантій переваги отримують обидві сторони, і МАГАТЕ, і країна в якій вони застосовуються.

З 1 травня 2012 року МАГАТЕ почало застосовувати інтегровані гарантії в Україні, що дозволить МАГАТЕ досягати впевненості у відсутності незаявлених ядерних матеріалів та незаявленої ядерної діяльності в Україні, поступово зменшивши кількість інспекційних перевірок .

Система інтегрованих гарантій характеризується, як така, що виражає найвищу ступінь довіри до держави, що зразково виконувала умови Угоди про гарантії та Додаткового протоколу.

Україна пройшла непростий шлях до початку використання інтегрованих гарантій. Протягом всього періоду наша держава добросовісно виконувала всі обов‘язки по гарантіях, та не мала значних проблем. Тому застосування інтегрованих гарантій є свідченням того, що Україна у сфері використання ядерної енергії заслужила на довіру світового співтовариства.

Список використаних джерел

  1. Типовой Дополнительный протокол к Соглашению между государством и Международным агентством по атомной энергии о применении гарантий (INFCIRC/540 (corrected).
  2. Statement to Fifty-Sixth Regular Session of IAEA General Conference 2012 by IAEA Director General Yukiya Amano // www.iaea.org/newscenter/statements/2012/amsp2012n012.html
  3. Pilat J., Budlong K. Beyond Integrated Safeguards: Performance – based Assessments for future Nuclear Controls – IAEA-SM-367/3/06 // www-pub.iaea.org/MTCD/publications/PDF/ss-2001/PDF%20files/Session%203/Paper%203-06.pdf
  4. Agreement Reached on Integrated Safeguards in European Union //http://www.iaea.org/newscenter/pressreleases/2010/prn201001.html
  5. Держатомрегулювання України

Чумак Дмитро Вікторович 19/12/2012