ІОНІЗУЮЧЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ
У МЕДИЦИНІ
Що варто знати пацієнту?

Кожна людина протягом життя проходить десятки діагностичних та, у разі необхідності, терапевтичних процедур з використанням джерел іонізуючого випромінювання. Процедури, пов’язані з медичним опроміненням, призначаються лікарем, виконуються у спеціальних медичних закладах і є плановими. Найчастіше процедури діагностичних обстежень людина проходить на рентгенівських установках: мамографах, флюорографах, комп’ютерних томографах, ангіографах, стоматологічних рентгенівських апаратах. 

Щороку кожен із нас проходить як мінімум одну рентгенівську діагностику. Зазвичай ці процедури необхідні для профілактичного обстеження з метою виявлення захворювань, у тому числі онкологічних на ранніх стадіях; для підтвердження поставленого діагнозу та лікування. Разом із тим, такі обстеження мають певний вплив на організм людини. Внаслідок чого існує ймовірність мутації клітин, які з часом можуть проявити себе як злоякісні пухлини. Ще одним негативним наслідком є ймовірність генетичних змін зародкових клітин.

Тож лікарі повинні уникати необгрунтованих призначень рентгенологічних та радіологічних процедур. Крім того, дбати про забезпечення протирадіаційного захисту пацієнта під час проведення таких процедур.

Чи є шкідливою медична рентгенівська діагностика?

Доза опромінення при рентгенівській діагностиці дуже мала. Але ризики виникнення соматико-стохастичних ефектів (пухлин, лейкемії, генетичних захворювань, таких як хвороба Дауна, синдром Тернера) зростають з величиною дози, яку отримує людина.

Відносно високі дози опромінення пацієнти одержують у результаті діагностики на комп’ютерних томографах, ангіографах та за рахунок інтервенційних процедур з радіо-фармпрепаратами. Тому ці процедури підпадають під дію певних нормативних обмежень й необхідність їх проведення обґрунтовується лікарем на основі медичних показань.

Що означає «доза опромінення»?

Для оцінки завданої шкоди від пливу іонізуючого випромінювання на організм людини використовується поняття «дози опромінення». Вона вимірюється у зівертах, мілізівертах та мікрозівертах. При проведенні профілактичного обстеження – річна ефективна доза людини не повинна перевищувати 1 мілізіверт (мЗв).

Що таке природні джерела  іонізуючого випромінення (ДІВ) та  штучні (техногенні) джерела?

Природніми джерелами іонізуючого випромінювання є космічне випромінювання, радіоактивні речовини на поверхні та у надрах землі, в атмосфері, воді, рослинах та всіх живих організмах, які населяють нашу планету.  

В залежності від того, в якій місцевості проживає людина, доза опромінення від природного фону може сягати до 3 мЗв щорічно.

Штучні (техногенні) джерела іонізуючого випромінювання використовуються у промисловості, енергетиці, медицині.

Чи всі види діагностичних процедур мають високі дози опромінення?

Ні. Різні види діагностичних досліджень призводять до отримання різних доз опромінення. У середньому ця доза становить 0,2 мЗв, у порівнянні із природним опроміненням вона є досить низькою.

 

Процедура Ефективна доза, м3в Ризики виникнення онкозахворювань Період отримання аналогічної дози від природного опромінення
Відсутні дози

• Магнітно-резонансна томографія (МРТ);

• УЗД-діагностика               

Не застосовується

Не відомо

Не порівнюється

Низькі дози

• Дентальна рентгенодіагностика;

• Дослідження грудної клітки;

• Мамографія;

• Дослідження кісток кінцівок та стопи

< 0,1

1 на 1 000 000

Декілька днів

Середні дози

• Флюорографія грудної клітки;

• Дослідження спинного хребта;

• Дослідження шлункової порожнини

1 – 5

1 на 10 000

Від кількох місяців

до кількох років

Високі дози

• КТ голови та шиї;

• КТ грудної клітки;

• Радіонуклідна діагностика;

• Ангіографія

5 – 20

1 на 2 000

Від двох

до декількох років

Чи відповідають дози, отримані під час рентгенівської діагностики, вказаним у таблиці діапазонам?

Не завжди. Отримана фактична доза пацієнта залежить від багатьох факторів: технічного стану обладнання, рівня кваліфікації медичного персоналу, особливостей дослідження тощо. Так чи інакше, медичний персонал завжди повинен пам’ятати, що будь-яку рентгенорадіологічну діагностичну процедуру слід проводити з якомога нижчим дозовим навантаженням. Достатньої якості рентгенівських зображень необхідно досягати завдяки застосуванню сучасного обладнання, що виключає необхідність дублювання однотипних діагностичних процедур та завдає меншої шкоди організму людини.

Чому мамографія не рекомендується молодим жінкам в якості скринінгу?

Мамографія не є ефективним методом при проведенні скринінгу безсимптомних молодих жінок (до 40 років) для виявлення онкологічних захворювань грудей. Скринінг за допомогою мамографії може бути доречним для деяких жінок у групах високого ризику. Наприклад, для жінок, у яких близькі родичі мали рак молочної залози в молодому віці  або мають якісь інші клінічні ознаки. Для цих жінок скринінг виправданий з точки зору досягнення очевидної користі від медичного опромінення з урахуванням підвищеного ризику розвитку раку молочної залози в старшому віці.

Чи можна вагітним проходити рентгенівську діагностику?

У разі необхідності під час вагітності жінки завдяки сучасному обладнанню можуть проходити рентгенологічні обстеження голови, ніг, шиї, плечей та грудної клітки. Проведення усіх інших процедур слід добре зважувати та спланувати таким чином, щоб доза опромінення для зародка або плода була мінімальною.

Жінки обов’язково повинні повідомляти медичний персонал про вагітність (ймовірну вагітність), коли їм необхідне рентгенологічне обстеження органів черевної порожнини та органів малого тазу. Також вагітні обов’язково мають радитися з лікарем при проведенні процедур з відносно високими дозами опромінення. 

Чи можна рентгенівську діагностику проходити дітям?

Органи та системи організму дітей мають більшу радіочутливість, ніж у дорослих. Тож, для діагностики дитини ліпше використовувати технології без застосування іонізуючого випромінювання. Рентгенівське обстеження дитини доцільне лише у тому випадку, коли встановити діагноз іншим чином неможливо, і це становить небезпеку для життя малечі.

Чи є альтернатива рентгенівській діагностиці?

Так. Незважаючи на те, що ризик одноразового рентгенівського дослідження здебільшого достатньо низький, мінімізувати його можливо завдяки альтернативним технологіям. Мова йде про ультразвукову діагностику (УЗД) та магнітно-резонансну томографію (МРТ). Проте бувають випадки, коли проведення цих досліджень недостатньо для того, аби встановити діагноз.     

Пам’ятка пацієнту при проходженні рентгенівських досліджень

Для зменшення негативного впливу рентгенівського випромінювання медичний персонал зобов’язаний видати пацієнту засоби індивідуального захисту. Це можуть бути: захисний тунель для маленьких діток; фартух стоматологічний, як для дітей, так і для дорослих; спідничка для захисту гонад (яєчок, яєчників); комір для захисту щитоподібної залози; комплекти пластин для захисту ділянок тіла, що не опромінюються.

Дані про ефективні дози, які отримує пацієнт – мають реєструватися лікарем-радіологом у листі обліку дозових навантажень або у ярлику комп’ютерної системи обліку. Після чого лист або ярлик повинен бути вклеєний до медичної картки пацієнта. Медичні заклади зобов’язані зберігати такі дані протягом 50 років.    

Для того, аби пацієнт розумів власний ступінь опромінення за рік, за кілька років, за кілька десятків років – він має подбати про наявність «Радіаційного паспорта» й пред’являти його при кожному проведенні лікувальної або діагностичної процедури.