ВИДИ МЕДИЧНИХ ПРОЦЕДУР, ДЕ ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ ІОНІЗУЮЧЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ

Діагностична радіологія

Діагностична радіологія – галузь медицини із застосування іонізуючого випромінювання для вивчення будови та функцій нормальних і патологічно змінених органів і систем людини у цілях профілактики та виявлення захворювань. Найпоширенішим методом діагностичної радіології є рентгенодіагностика. Завдяки рентгенівським знімках можна виявити та діагностувати недуги і травми для подальшого лікування пацієнтів. Оскільки рентгенівські промені включають іонізуюче випромінювання, що здатне накопичувати енергію в клітинах й викликати зміни в тканинах – дуже важливо мінімізувати ризик для пацієнтів. Медичний персонал повинен завжди пам’ятати, що достатньої якості рентгенівських зображень слід досягати завдяки застосуванню найнижчих доз опромінення. 

Існують різні діагностичні методи:

  • Рентгеноскопія;
  • Рентгенографія;
  • Комп’ютерна томографія;
  • Лінійна томографія;
  • Рентгенівськийопромінювач крові;
  • Рентгенівська денситометрія;
  • Ангіографія.

Рентгеноскопія допомагає досліджувати внутрішні органи, їх розташування, а також локалізацію патологічних процесів.

Рентгенографія – одержання фіксованого зображення будь-якої частини тіла завдяки рентгенівському випромінюванню.

Комп’ютерна томографія (КТ) – метод сканування, при якому пучок рентгенівського променя проходить через тонкий шар тканин людського тіла в різних напрямках. Проводиться для діагностування травм, патологій черепа та мозку, кісток та м’яких тканин, кров’яних судин, легенів, планування радіотерапії при лікуванні пухлин головного мозку чи інших м’яких тканин.

Лінійна томографія (зонографія) – рентгенологічна пошарова зйомка. Цей метод здебільшого використовується для виявлення патологічних утворів легенів, бронхів, трахеї, при обстеженнях горла, урологічних хвороб, а також жовчних шляхів.

Рентгенівський опромінювач крові – виробнича рентгенівська установка, яка виключає ризики, пов’язані з ізотопами, в той же час зберігає переваги рентгенівської технології: обробка крові та її компонентів здійснюються більш швидкими темпами. Застосовується рентгенівський опромінювач крові при лікуванні в гематології та онкології.

Рентгенівська денситометрія – тест на міцність кісток, сканування у двох або більше проекціях усього скелета. Тестування виявляє найбільш вразливі ділянки, такі як шийка стегна, гомілка, кисть руки, передпліччя. Завдяки цій процедурі вдається запобігти розвитку остеопорозу.  

Ангіографія – рентгенологічне дослідження судин, за допомогою якого виявляють пороки в їх розвитку, порушення прохідності, можливі пошкодження, доброякісні та злоякісні утворення.

Променева терапія

Променева терапія (радіотерапія) – один із методів лікування пухлинних і непухлинних захворювань. У випадку онкологічних захворювань іонізуюче випромінювання використовується для знищення ракових клітин й обмеження їх росту. Процедури променевої терапії можуть проводитися лише висококваліфікованими фахівцями лікарями-радіологами, медичними фізиками, з профільною освітою й багаторічним досвідом роботи.

Радіотерапія проводиться завдяки спеціальному обладнанню: дистанційним гамма-терапевтичним апаратам, лінійним прискорювачам й внутрішньо-порожнинним гамма-терапевтичним пристроям (брахітерапія). 

Променеве опромінення використовується як самостійний метод при лікуванні раку:

  • Шкіри губ;
  • Носоглотки й порожнини рота;
  • Мигдалин;
  • Гортані;
  • Шийки матки (лише на ранніх стадіях розвитку пухлин);
  • На початковій стадії розвитку лімфоми та саркоми

При лікуванні інших видів раку променева терапія використовується лише у складі комплексного курсу лікування.

Розрізняють декілька видів  медичного опромінення в променевій терапії, в залежності від того, якими часточками опромінюється пухлина:

  • корпускулярна терапія використовує альфа- і бета- частинки, а також пучки нейтронів, електронів й протонів;
  • фотонна терапія здійснюється завдяки впливу гамма і рентгенівського випромінювання. Може використовуватись також поєднана променева терапія (фотонами та корпускулами).

Ядерна медицина

Ядерна медицина – розділ клінічної медицини, що займається застосуванням радіонуклідних фармацевтичних препаратів, які являють собою біохімічні сполуки, що містять радіонукліди в менших (для діагностики) або більших (для терапії) кількостях.

Основні елементи ядерної медицини:

  • Радіофармацевтичні препарати;
  • Допоміжне обладнання (гамма-камери, однофотонна позитрон-емісійна томографія (ОФЕТ/КТ), двофотонна позитронна емісійна комп’ютерна томографія (ПЕТ/КТ).

Інтервенційна радіологія

Інтервенційна радіологія – клінічне застосування лікувальних та діагностичних маніпуляцій.

Інтервенційні втручання складаються з двох етапів. Перший етап – променеве дослідження (рентген-просвічування, комп’ютерна томографія, ультразвукове або радіонуклідне сканування), завдяки якому вдається встановити характер та обсяг ураження. На другому етапі, зазвичай не перериваючи дослідження, лікар виконує необхідні лікувальні маніпуляції: катетеризацію, пункцію, протезування, які дуже часто за ефективністю не поступаються оперативному втручанню.   

Найбільш поширена серед інтервенційних процедур – ендоваскулярна хірургія. Вона дозволяє проводити операції на серці завдяки доступу через судини спеціальних мініатюрних інструментів під контролем рентгенівських променів. 

Стоматологія

Стоматологічні обстеження – найпоширеніший вид рентгенологічної процедури й складають 21% від загальної кількості у світовому масштабі. Існує чотири види рентгенологічних процедур: інтраоральна рентгенографія, панорамна рентгенографія, цефалометрична рентгенографія та конуснопроменева  КТ. Окремі дози цих обстежень є невеликими, проте медичному персоналу слід завжди пам’ятати про колективні дози, нехтувати якими не можна в жодному разі. 

За матеріалами Держатомрегулювання, Міжнародного агентства з атомної енергії