Іонізуюче випромінювання поділяється на електромагнітне (фотонне) та корпускулярне. До корпускулярного належать: альфа-часточки, бета-часточки, протони, нейтрони тощо. До фотонного: гамма-промені та рентгенівське випромінювання.

Гамма-випромінювання – це короткохвильове електромагнітне випромінювання, яке за своїми властивостями подібне до рентгенівського, однак має значно більшу енергію та швидкість (приблизно дорівнює швидкості світла).

Джерелами гамма-випромінювання є:

  • космічні промені;
  • джерела іонізуючого випромінювання природного походження (радіоактивні руди і мінерали, що містять уран, торій, актиноуран; інші довгоіснуючі радіонукліди, що не входять у природні радіоактивні ряди, наприклад калій (40К), рубідій (87Rb), гадоліній (152Gd), гафній (174Hf);
  • джерела іонізуючого випромінювання штучного походження (ядерні станції, прискорювачі тощо).

Гамма-промені мають найбільшу проникаючу здатність серед усіх видів іонізуючого випромінювання. Відповідно, від них найважче захиститися.

Чим небезпечні гамма-промені?

Природне гамма-випромінювання шкоди для здоров’я людини практично не несе, адже є мінімальним. Зовсім інше – штучні джерела.

Завдяки надзвичайно високій проникаючій здатності, гамма-промені легко проникають у живі клітини, викликаючи їх пошкодження. При взаємодії з клітинами організму відбувається різке збудження атомів, їх іонізація, в результаті чого – починає змінюватися структура молекул, виникають різні патології та захворювання.

Найбільш вразливими до атаки гамма-променів є клітини кровотворної системи, травного тракту, лімфатичних залоз, статевих органів та волосяних фолікул.

Де застосовується гамма-випромінювання?

Гама-випромінювання застосовують при стерилізації деяких продуктів, медичних інструментів, устаткування. Завдяки гамма-променям визначають глибину свердловин й встановлюють залягаючі  ґрунти у геології (γ-каротаж). Крім того, гамма-випромінювання використовується у науці, техніці, енергетиці, медицині тощо.

Як захистити себе від опромінення?  

Захистити персонал від опромінення штучними джерелами допоможуть класичні методи захисту – часом, кількістю, відстанню. Це означає, що час роботи у небезпечних місцях повинен бути обмеженим. Крім того, у разі необхідності мають застосовуватись захисні матеріали, такі як свинець, бетон, свинцеве скло, сталь, збіднений уран тощо. В пригоді також стануть засоби індивідуального захисту, маніпулятори, дистанційні інструменти.

Найкращим бар’єром для гамма-променів є свинець, все ж його використання обмежує низька температура плавлення. Тому в гарячих точках частіше за все знаходять застосування вольфрам, тантал і залізо.

Що стосується захисту населення, то люди в першу чергу повинні звертати увагу на підозрілі предмети з позначкою «радіаційна небезпека». При виявленні таких предметів – в жодному разі не можна їх торкатися, слід якнайшвидше відійти на максимально можливу відстань й тут же сповістити правоохоронні органи. Здебільшого небезпечні знахідки зустрічаються в місцях скупчення металобрухту, на смітниках, звалищах, покинутих військових об’єктах.

При виникненні радіаційних аварій, найбільш дієвим захистом від зовнішнього гамма-випромінювання стануть спеціальні укриття, за їх відсутності – підвали будинків. Чим товщі стіни, тим надійніше укриття. Підвал багатоповерхового будинку здатний послабити дію іонізуючого випромінювання у 1000 разів.

Редакція веб-сайту Uatom.org