Відповідно до вимог Об’єднаної конвенції про безпеку поводження з відпрацьованим паливом та про безпеку поводження з радіоактивними відходами та Конвенції про ядерну безпеку в Україні створена та підтримується державна система регулювання ядерної та радіаційної безпеки.

Так, згідно зі статтями 19-20 Об’єднаної конвенції та 7-8 Конвенції про ядерну безпеку, Україна:

  • створює та підтримує законодавчу та регулюючу основу для забезпечення безпеки використання ядерної енергії, яка передбачає наявність: відповідних національних вимог відносно безпеки та регулюючих положень з ядерної та радіаційної безпеки; системи ліцензування діяльності в галузі використання ядерної енергії; системи заборони використання ядерної енергії без ліцензії; системи відповідного відомчого та регулюючого контролю, а також документації та звітності; примусових заходів для виконання чинних регулюючих положень та умов ліцензій; чіткого розподілу обов’язків органів, що займаються різними стадіями використання ядерної енергії, зокрема різними стадіями поводження з відпрацьованим паливом та радіоактивними відходами;
  • заснувала та призначила регулюючий орган, на який покладено реалізацію законодавчої та регулюючої основи та якому надаються належні повноваження, компетенція, а також фінансові та людські ресурси для виконання покладених на нього обов’язків;
  • вживає відповідних заходів для забезпечення ефективної незалежності регулюючих функцій від інших функцій.

Таким чином, система ядерного регулювання передбачає наявність таких основних складових як:

  • законодавча база, яка регламентує діяльність у сфері використання ядерної енергії;
  • інфраструктура державного регулювання безпеки використання ядерної енергії.

ЗАКОНОДАВЧА БАЗА, ЯКА РЕГЛАМЕНТУЄ ДІЯЛЬНІСТЬ
У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ЯДЕРНОЇ ЕНЕРГІЇ

У 1991 році з набуттям незалежності Україна стала власницею потужного арсеналу ядерної зброї та п’ятьох атомних електростанцій, на яких здійснювалася експлуатація 14 ядерних установок. У спадок від Радянського Союзу залишилося величезна кількість установ та промислових підприємств, які у своїй діяльності використовували джерела іонізуючого випромінювання; підприємств, що використовували радіоізотопні прилади; кілька підприємств з видобування та переробки радіоактивної руди. Разом з тим, практично відсутньою була нормативно-правова база, яка б врегульовувала питання, пов’язані з правами, обов’язками, відповідальністю учасників відносин у сфері використання ядерної енергії. Саме тому вже в перші роки незалежності в Україні було розпочато активну роботу зі створення власного національного ядерного законодавства.

Першим кроком у створенні правової основи для діяльності у сфері використання ядерної енергії стало затвердження 25 січня 1994 року Верховною Радою України Концепції державного регулювання безпеки та управління ядерною галуззю в Україні. Нею визначалися основи державного регулювання безпеки використання ядерної енергії та основні принципи, на яких має базуватися ядерне законодавство, а саме:

  • пріоритет захисту людини від впливу радіації;
  • заборона здійснювати певні види діяльності у сфері використання ядерної енергії без ліцензії;
  • здійснення державного нагляду в сфері використання ядерної енергії.

Наступним кроком стало прийняття Верховною Радою України базового з точки зору вирішення проблем безпечного використання ядерної енергії та радіаційної безпеки Закону України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” від 8 лютого 1995 року. Ним вперше на законодавчому рівні встановлюється пріоритет безпеки людини та довкілля, права та обов’язки громадян у сфері використання ядерної енергії; врегульовується діяльність, пов’язана з використанням ядерних установок та джерел іонізуючого випромінювання тощо. Крім того, Законом були закріплені права громадян та їх об’єднань на одержання інформації у сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки, на участь у формуванні політики в цій сфері, соціально-економічні умови проживання та праці в місцях розташування підприємств з видобування уранових руд, ядерних установок і об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами; права громадян на відшкодування шкоди, зумовленої негативним впливом іонізуючого випромінювання під час використання ядерної енергії. Цей Закон також визначив компетенцію органів влади та управління у сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки; закріпив державне регулювання безпеки використання ядерної енергії; визначив правовий статус юридичних та фізичних осіб, що здійснюють діяльність у сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки; встановив вимоги щодо розміщення, будівництва, введення в експлуатацію і зняття з експлуатації ядерних установок та об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами; встановив особливий режим території у місцях розташування ядерних установок та об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами; врегулював питання відповідальності експлуатуючої організації за ядерну шкоду й встановив відповідальність за порушення законодавства у сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки тощо.

Поява такого Закону сприяла подальшому розвиткові ядерного законодавства України, зокрема прийняттю законів України “Про поводження з радіоактивними відходами” (30 червня 1995), “Про видобування і переробку уранових руд” (19 листопада 1997), “Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань (14 січня 1998), “Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблока цієї АЕС на екологічно безпечну систему” (11 грудня 1998), “Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії” (11 січня 2000), “Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання” (19 жовтня 2000), “Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення” (13 грудня 2001), “Про впорядкування питань, пов’язаних із забезпеченням ядерної безпеки” (24 червня 2004), “Про порядок прийняття рішень про розміщення, проектування, будівництво ядерних установок і об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення” (8 вересня 2005) та інших нормативно-правових актів.

Частиною національного ядерного законодавства стала ціла низка міжнародних актів, до яких приєдналася Україна. Це, передусім, Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), до якого Україна приєдналася в грудні 1994 року як неядерна держава. Відповідно до статті 3 ДНЯЗ кожна з держав-учасниць, яка не володіє ядерною зброєю, зобов’язана укласти угоду з Міжнародним агентством з ядерної енергії (МАГАТЕ) про застосування гарантій щодо нерозповсюдження ядерного матеріалу. 21 вересня 1995 року Україна підписала таку угоду, а Верховна Рада України її ратифікувала 17 грудня 1997 року.

Це і Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 1963 року, яка встановлює абсолютну відповідальність оператора за ядерну шкоду. Зазначена Конвенція стала чинною для України 12 липня 1996 року.

Також Україна керується нормами Конвенції про допомогу у випадку ядерної аварії або радіаційної аварійної ситуації (26 вересня 1986), Конвенції про оперативне оповіщення про ядерну аварію (30 грудня 1986), Конвенції про фізичний захист ядерного матеріалу (5 вересня 1993), Конвенції про ядерну безпеку (17 грудня 1997), Об’єднаної конвенції про безпеку поводження з радіоактивними відходами (20 квітня 2000).

До системи національного ядерного законодавства також входять: нормативно-правові акти Кабінету Міністрів, які встановлюють механізм реалізації норм законів; нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади, в тому числі норми, правила та стандарти, які визначають критерії та вимоги до безпеки об’єктів ядерної енергетики, джерел іонізуючого випромінювання, а також умови та технічні вимоги, які регулюють безпеку операцій, процедур під час здійснення діяльності у сфері використання ядерної енергії.

МІЖНАРОДНІ РЕЖИМИ БЕЗПЕКИ (в яких бере участь Україна)

Україна, як договірна сторона, бере участь у міжнародно-правових режимах, що встановлюються:

ІНФРАСТРУКТУРА ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ БЕЗПЕКИ ВИКОРИСТАННЯ ЯДЕРНОЇ ЕНЕРГІЇ

В Україні основним уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань регулювання безпеки використання ядерної енергії та радіаційної безпеки є Державна інспекція ядерного регулювання України (Держатомрегулювання).

Держатомрегулювання як регулюючий орган є незалежним від органів та організацій, що здійснюють діяльність у сфері використання ядерної енергії. Згідно з міжнародними вимогами на Держатомрегулювання як регулюючий орган покладена відповідальність за видачу офіційних дозволів, здійснення регулюючих дій, розгляду та оцінок, здійснення інспекцій та застосування санкцій, а також введення принципів, критеріїв, положень та настанов у галузі безпеки.

Основними функціями Держатомрегулювання щодо регулювання безпеки використання ядерної енергії є:

  • визначення критеріїв, вимог і умов щодо безпеки під час використання ядерної енергії (нормування);
  • видача ліцензій та дозволів на провадження діяльності в зазначеній сфері на підставі матеріалів, що надаються заявником (ліцензіатом), для підтвердження  відповідності своєї діяльності вимогам з безпеки (ліцензування);
  • здійснення державного нагляду за додержанням законодавства, норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки та вжиття передбачених законодавством санкцій у разі їх порушень (нагляд).

Держатомрегулювання в своїй діяльності з державного регулювання безпеки використання ядерної енергії застосовує принцип оптимізації. При цьому оптимізація державного регулювання в сфері безпеки використання ядерної енергії не розглядається як просто дерегуляція, тобто скасування чи скорочення регулювання, а як знаходження оптимального рівня державного регулювання із врахуванням диференційованого підходу до регулювання різних видів діяльності, з конкретними установками (джерелами) відповідно до їх ядерної та радіаційної небезпеки. Впровадження результатів цієї роботи в цілому позитивно позначиться на здійсненні державного регулювання, оскільки ресурси Держатомрегулювання, що вивільняться за рахунок дерегуляції, будуть направлені на посилення регулювання тих видів діяльності, які цього потребують враховуючи високий рівень ядерної та радіаційної небезпеки, і таким чином буде оптимізоване державне регулювання в сфері безпеки використання ядерної енергії.

 
Джерело:
  1. Матеріали Держатомрегулювання