Відкриття у 1896 році Антуаном Беккерелем радіоактивності хімічних елементів породило в науковому світі надзвичайний інтерес до напряму.

У 1899 році Ернест Резерфорд у Монреалі та у 1900 році Поль Віллар у Парижі, працюючи паралельно, розділили усі джерела радіоактивного випромінювання на три типи залежно від дії на частинки магнітного поля, а також проникаючої здатності.

Промені, що продемонстрували мінімальне відхилення, були названі – альфа-променями.

Завдяки подальшим дослідам було з’ясовано, що альфа-випромінюванню характерна низька проникаюча здатність. Основним його джерелом визначено радіоактивні ізотопи, які в процесі розпаду випускають альфа-частинки (ядра гелію ).

Де зустрічається альфа-випромінювання?

  1. При радіоактивному розпаді природних радіонуклідів (ізотопів, що входять до природних радіоактивних рядів урану, торію, актиноурану, нептунію; окремих довгоіснуючих ізотопів), при якому відбувається випускання ядер гелію.
  2. При потраплянні на Землю ядер гелію разом із космічним випромінюванням.
  3. При проведенні експериментів у радіоізотопних лабораторіях та на прискорювачах заряджених часточок.
  4. При використанні об’єктів ядерно-паливного циклу, в тому числі ядерних реакторів, шахт, гідрометалургійних заводів та інших джерел випромінювання, що використовуються у наукових та дослідницьких цілях.

Завдяки низькій проникаючій здатності альфа-випромінювання не може проникати крізь людську шкіру. Небезпечним воно стає здебільшого при потраплянні всередину організму з повітрям, їжею і водою, через рани. В подальшому це може призвести до лейкемії, раку, спадкових хвороб тощо. Якщо джерелом утворення альфа-часточок є прискорювач, а їх енергія досягає десятків МеВ – загроза зовнішнього опромінення все ж існує.

Особливості біологічного впливу іонізуючого випромінювання:

  1. Людина не відчуває дії випромінювання на організм.
  2. Характерні для променевого захворювання ураження шкірного покриву, нездужання з’являються не відразу, а через деякий час.
  3. Сумування доз відбувається приховано.

Виявити альфа-частинки можна за допомогою спеціальних приладів радіаційного контролю: дозиметрів, радіометрів, спектрометрів, призначених саме для цього типу випромінювання.

Як захистити себе від альфа-випромінювання?

Від зовнішнього – чудовим природним захистом є шкіра; зі спеціального одягу – використовують комбінезони, маски на обличчя, шоломи, взуття зі спеціальних матеріалів, гумові рукавички, щитки для очей з оргскла.

З метою виведення накопичених всередині організму альфа-випромінюючих радіонуклідів – необхідно споживати продукти, що їх сорбують та виводять із організму. Ця властивість притаманна продуктам з вмістом вітамінів B і C. Для лікування малих доз опромінення використовують перепелині яйця.

Альфа-терапія

Одержані вченими знання дозволили розробити лікувальну альфа-терапію. Спектр можливих процедур включає: радонові ванни, пиття радонової води, вдихання повітря з радоновим компонентом.

Медики вважають, що застосування у терапії альфа-частинок є більш ефективним, ніж бета-випромінювання. Для знищення ракових клітин процедур альфа-терапії необхідно значно менше. Також дана терапія має протизапальну, знеболюючу та заспокійливу дію, тому призначається пацієнтам при шкірних захворюваннях, гінекологічних, серцево-судинних, а також проблем з опорно-руховим апаратом.

Редакція веб-сайту Uatom.org