Як поводитись з відпрацьованим ядерним паливом українцям? Поради міжнародних експертів

В Україні частка електроенергії, виробленої завдяки експлуатації атомних станцій, сягає близько 60%. Це означає, що, принаймні, кожна друга лампочка у державі світиться за рахунок живлення від енергії, що продукується АЕС. На часі перед вітчизняною атомною енергетикою постало чимало викликів, одним з найбільш актуальних є поводження з відпрацьованим ядерним паливом (ВЯП).

На сьогодні в Україні лише Запорізька АЕС має пристанційне сховище для зберігання ВЯП. Відпрацьоване ядерне паливо з Рівненської, Южно-Української та Хмельницької АЕС вивозиться на переробку та тимчасове зберігання до Російської Федерації. Щорічно Україна сплачує за цю послугу 600 млн. дол. США. Під час переробки із ВЯП вилучаються елементи, які застосовуються у ядерних військових технологіях, а  високоактивні радіоактивні відходи, що утворюються в результаті – будуть повертатися назад в Україну. Їх транспортування та подальше зберігання також потребуватиме додаткового фінансування.

Тож ми запитали у експертів світового рівня у сфері ядерної та радіаційної безпеки про переваги й недоліки будівництва в Україні централізованого сховища для відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП), про те, яку стратегію поводження з ВЯП краще обрати.

 

-Чи варто українцям будувати ЦСВЯП?

Янос Вег (Об’єднаний дослідницький центр ЄС): Обираючи поміж спорудженням в державі централізованого сховища або пристанційних, необхідно все дуже обачно зважувати. Адже кожен підхід до зберігання має свої переваги й недоліки. Серед переваг ЦСВЯП – відсутність потреби в демонтажі пристанційних сховищ при завершенні діяльності АЕС, серед недоліків – необхідність транспортувати ВЯП з атомних станцій до централізованого сховища.

– Як Ви думаєте, чи готова Україна до будівництва ЦСВЯП у Чорнобильській зоні відчуження? 

Джек Ремзі (Комісія ядерного регулювання, США): Будівництво ЦСВЯП – достатньо складне питання. Для Штатів спорудження таких об’єктів є не менш проблематичним. Спільно з Державною інспекцією ядерного регулювання України ми співпрацювали за кількома проектами. Впродовж останніх п’яти років ми готували українських спеціалістів, передаючи їм досвід зберігання ВЯП у сховищі сухого типу. Крім того, ділилися методологією й деталями ліцензування. В результаті – фахівці ядерного регулятора України одержали поглиблені знання за напрямом. Впевнений, рішення, що ними прийматимуться, будуть зваженими та професійними.

Малгоржата Сневе (Норвезьке агентство з радіаційного захисту): Минулого року я відвідала Чорнобильську зону відчуження, де мала змогу детально вивчити характер забруднення місцевості. Переконана, при захороненні радіоактивних відходів, основне – це чітко дотримуватись вимог з безпеки, навіть якщо йдеться про радіаційно забруднені території, де протягом тривалого часу не проживатимуть люди.

– Який тип сховища Ви би радили обрати Україні для зберігання ВЯП?

Джек Ремзі: Важко сказати. Зауважу лишень, що такі ж дебати ми маємо й у власній країні. Однозначної відповіді – немає. На сьогодні ВЯП з АЕС США ми зберігаємо у пристанційних сховищах. Все ж, є декілька компаній, що звернулися до регулятора з наміром побудувати централізоване.

Поцікавилися ми і тим, як вирішується проблема поводження з ВЯП у інших країнах.

– Розкажіть, яку стратегію поводження з ВЯП обрали у Вірменії?

Ваагн Петросян (Центр з ядерної та радіаційної безпеки Вірменії): Ми зберігаємо ВЯП у тимчасових пристанційних сховищах, оскільки транспортування для нас є достатньо проблематичним. Яким би не був вибір України: будувати централізоване сховище чи пристанційні – знаю одне, об’єкт має споруджуватись з дотриманням усіх вимог безпеки.

– У зв’язку з Energiewende (програма Німеччини по відмові від атомної енергетики) у Німеччині мабуть є технологічні рішення щодо поводження з ВЯП. Розкажіть про ваш досвід, як ви вирішуєте проблему зберігання ВЯП в Німеччині?

Майкл Шроерен (Федеральне міністерство навколишнього середовища, охорони природи та безпеки ядерних установок Німеччини): Ні для кого не секрет, що Німеччина вирішила відмовитись від атомної енергетики. Як не прикро, проблему поводження з ВЯП це не вирішило. Атомна енергетика в Німеччині активно розвивалася у 50 роках минулого століття. Сьогодні держава знаходиться у пошуку місця для зберігання ВЯП. На подолання цієї проблеми 34 компанії-оператори вже виділили 9 мільярдів євро.

Як бачимо, усі опитані нами експерти зійшлися на думці, що який би шлях зберігання ВЯП не обрала Україна, найважливішим завжди лишатиметься дотримання вимог з безпеки, врахування інтересів людей, котрі мешкають поруч, а також бажання зробити все можливе, аби світ став безпечнішим.

За матеріалами прес-служби ДНТЦ ЯРБ