Хіросіма та Нагасакі, 70 років потому

У ці дні весь світ згадує трагедію двох японських міст, що навічно увійшла в історію та зчинила переворот у головах світових лідерів, завдяки якому це стало першим і, будемо сподіватись, останнім випадком застосування ядерної зброї

hiroshima

Хіросіма та Нагасакі, 70 років потому

На жаль, сьогодні знову актуальне питання про неадекватних світових лідерів з ядерним чемоданчиком під пахвою.

Тож дуже доречно буде згадати про наслідки Хіросіми.

Дві бомби, тисячі життів

Американський бомбардувальник B-29 скинув 6 серпня 1945 року на Хіросіму атомну бомбу “Малюк”. Свою другу бомбу “Товстун” американці скинули 9 серпня на місто Нагасакі.

Шокована Японія 15 серпня капітулювала, і Друга світова війна скінчилась. Формально Акт про капітуляцію було підписано 2 вересня 1945 року.

У Хіросімі одразу загинуло близько 80 000 людей. За наступний рік від поранень, опіків та радіації кількість загиблих збільшилась до 166 000. У Нагасакі моментально загинуло близько 40 000 людей. За рік цифра збільшилась майже вдвічі.

Хоча метою бомбардування були військові промислові об’єкти, серед жертв опинилась величезна кількість мирного населення. Включно з громадянами США японського походження, робітниками з Китаю та Кореї.

Трагедія Хіросіми та Нагасакі має багато зворушливих до сліз епізодів

Символом невинних жертв Хіросіми стала маленька дівчинка Садако Сасакі. На момент бомбардування їй було два роки. У 1955 році вона захворіла на лейкемію, яку спричинила радіація.

Сусідка по палаті розповіла дівчині японську легенду про те, що якщо зробити тисячу паперових журавликів, вона не помре. Тож Садако робила цих журавликів із кожного клаптика паперу, який потрапляв до неї в руки.

Це, звичайно, не допомогло, дівчинка померла того ж 1955 року. Є дві версії того, скільки вона встигла зробити журавликів. Перша каже, що лише 644, а решту закінчили її подруги. Друга – понад 1000.

На пам’ять про Садако у Хіросімі в Меморіальному парку миру встановлено її скульптуру з журавликом. Ще кілька статуй Садако встановлено в США. Найвідоміша – в Парку миру американського міста Сієтл, штат Вашингтон.

П’ять років тому в Нагасакі у віці 93 років помер Ямагуті Цутому. Він єдиний, хто пережив обидва бомбардування. У 1945 році він працював у Хіросімі на суднобудівному заводі. Він знаходився за 3 км від епіцентру вибуху, але все ж отримав сильні опіки. Після цього він поїхав рятуватися в Нагасакі…

Розповсюджена легенда, що пілоти літаків B-29, відомих як “літаюча фортеця”, мучилися від докорів сумління все своє життя. Насправді, це не так. Єдиним з пілотів, чию психіку зачепила участь у бомбардуванні, був Клод Роберт Ізерлі. Він скоїв кілька дрібних злочинів, спробував покінчити життя самогубством і збожеволів. Але не остаточно.

Скептики вказують на те, що пілот скоріше піарився та шукав слави. Бо насправді Ізерлі пілотував літак, який досліджував стан погоди над Хіросімою. У той момент, коли його колеги на іншому літаку скинули бомбу, Ізерлі вже повернувся на базу.

Всі інші пілоти, навпаки, не висловлювали жалю з приводу того, що зробили. А пілот літака “Енола Гей” Пол Тіббетс все життя доводив, що бомбардування дало можливість закінчити війну швидко, без необхідності вторгнення на територію Японії, і врятувало тисячі життів американських військових.

У 1976 він влаштував на авіа шоу в Техасі постановку подій в Хіросімі, включно з “ядерним грибом”. Уряд США приніс за це Японії вибачення.

Сучасне життя Хіросіми та Нагасакі

Обидва міста сьогодні мають населення більше, аніж було до бомбардувань. На сучасних вулицях мало що нагадує про трагедію.

Найбільш знаменитим пам’ятником ядерних бомбардувань є Купол Гембаку в Хіросімі. До війни там знаходився Виставковий центр Торговельно-промислової палати.

6 серпня будівля опинилася всього в 160 метрах від епіцентру вибуху. Всі, хто був в ній, загинули. Після війни Купол включили до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Невдалий тролінг від Росії

У цивілізованому світі трагедію відзначають як належить – хвилиною мовчання згадують жертв, несуть квіти до японських посольств.

У Росії ж можновладці за звичкою не втримались і спробували потролити США питанням про створення міжнародного трибуналу з питання бомбардування японських міст.

Взагалі-то, міжнародний трибунал щодо малайзійського “Боїнга” потрібен для пошуку винних та оприлюднення їхніх імен. Натомість прізвища пілотів, які скинули бомби на Хіросіму та Нагасакі, відомі широкому загалу. Як і тих, хто віддав їм наказ.

Інша справа, що багато хто в Японії хотів би почути від США вибачення за трагедію. Його досі не було.

Якщо вірити Wikileaks, президент Обама збирався вибачитись за бомбардування під час візиту до Японії у 2009 році. Але, як свідчить переписка американських та японських дипломатів, проти були самі японці. Їхні урядовці вирішили, що краще не ворушити давні справи. У Другій світовій війні нащадки самураїв накоїли багато військових злочинів, згадувати про які зараз японцям не хотілося б.

Напевно, головне, чому навчила людство трагедія Хіросіми – це розуміння того факту, що ядерна зброя навіть у руках “гарних хлопців” перетворюється на зло, здатне знищити тисячі невинних життів. Що вже казати про “поганих хлопців”, які погрожують “перетворити США на радіоактивний попіл”.

ЕспресоТВ [http://espreso.tv/article/2015/08/06/hiroshima] 06/08/2015

0 replies

Leave a Reply

Want to join the discussion?
Feel free to contribute!

Залишити відповідь